Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 2016 році (КАРТА, ФОТО, ВІДЕО)

Depo.ua протягом року уважно слідкував за ситуацією на сході України, яка хоч і офіційно зветься антитерористичною операцією, але по суті є справжньою війною нашої держави проти російських окупантів.

Як показують результати соціологічних досліджень, країна продовжує жити війною. Так згідно даних опитування Центру Разумкова і фонду "Демократичні ініціативи", головною політичною подією 2016-го року в Україні громадяни визнали АТО (на це вказали 14,4% опитаних). Для порівняння, далі йдуть підвищення комунальних тарифів (8,5%) та впровадження електронних декларацій (8,2%).

2016-й рік видався досить складним, але разом з тим і досить насиченим різними подіями.

Реформи

Одразу цілий ряд реформ у військовій сфері вийшов, що називається, на фінішну пряму. Зо характерно, каталізатором всіх цих реформ послужила саме війна на сході України – до неї в державі нікому діла не було до розвитку Збройних сил.

Найголовніше те, що 20 травня 2016-го року було схвалено на засіданні РНБО і 6 червня затверджено президентським указом Стратегічний оборонний бюлетень. У ньому, зокрема, чітко прописано ​реформування сектору безпеки і інтеграцію в НАТО.

Також держава нарешті навела лад у фінансовому забезпеченні своїх захисників. Якщо, за словами бійців, ще у 2015-му році їм доводилось місяцями випрошувати належне їм грошове утримання, то в 2016-му році якщо затримки й траплялись, то лише кілька тижнів. І це при тому, що рік тому грошове забезпечення військовослужбовців починалось від 2341 грн, а в 2016-му зараз мінімальна зарплата у військовослужбовця-контрактника становить 7000 грн.

Тож, невеличку, але все ж #перемогу Україна вже здобула – професія військовий стала престижною і затребуваною. Найкращим підтвердженням тому є відсутність 7-ї хвилі мобілізації, яка планувалась ще на березень поточного року, але так і не відбулась у зв'язку з залученням достатньої кількісті військовослужбовців на службу за контрактом. Власне, це був перший рік з початку війни, який минув без мобілізацій.

Служба за контрактом – то окрема тема. Ще на початку року президент України Петро Порошенко проголосив курс на контрактизацію армії і вже станом на кінець серпня Збройні сили України на 70% складались з контрактників. А вже наприкінці листопада, після завершення демобілізації 6-ї хвилі часткової мобілізації, українська армія на 100% стала контрактною. При цьому за рік контракти на службу в українській армії підписали близько 7,5 тисяч осіб.

Крім цього 18 жовтня Верховна Рада України з другої спроби ухвалила за основу законопроект Про "Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних".

Згідно нього єдиний державний реєстр військовозобов'язаних – це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про військовозобов'язаних (призовників), створена для забезпечення військового обліку громадян України.

При цьому власником персональних даних військовозобов'язаних (призовників) у даному єдиному реєстрі є Міністерство оборони України, а розпорядником персональних даних – Генеральний штаб Збройних Сил України. Органами ж адміністрування даного реєстру є обласні військові комісаріати та оперативні командування (в межах повноважень за військово-адміністративним поділом території України).

Взагалі, розмови про автоматизовану електронну базу даних військовозобов'язаних українців точаться вже не один рік. Особливої актуальності вони набували під час часткових мобілізацій, зокрема на тій їх стадії, коли виконання мобілізаційного плану опинялось під загрозою зриву. З різних причин. То військовозобов'язані ховались і військкомати не могли їх знайти, то військовозобов'язані "порішали" питання і певні, не чисті на руку воєнкоми, переставали їх бачити, то мали місце інші об'єктивні та суб'єктивні фактори…

Також у цьому році центр оборонної реформи представив концепцію українських сил спеціальних операцій (ССО), яка стала результатом спільної роботи українських та західних військових експертів.

ССО – це армійський спецназ, який підпорядковується Міністерству оборони, зі статусом, аналогічним статусу Головного управління розвідки. Тобто, це стратегічні багатофункціональні сили, здатні швидко реагувати на різні надзвичайні ситуації як на території України, так і на території зарубіжних країн (ймовірного противника).

Власне, створення українського спецназу розпочалось ще у 2015-му році, однак на початку липня 2016-го глава Генштабу ЗСУ Віктор Муженко розповів під час зустрічі з командувачем Сил спеціальних операцій США в Європі Марком Шварцем, що процес вийшов на фінальну стадію і центр підготовки Сил спеціальних операцій Збройних сил України відкриється в одній з областей через кілька місяців.

Ще 31 жовтня поточного року Проектний офіс реформ при Міністерстві оборони запропонував нову Концепцію цивільного демократичного контролю над Збройними силами України. Цей документ більше півроку розроблявся разом із координатором проектів ОБСЄ в Україні і багатьма іноземними експертами.

Концепція вийшла досить дискусійною за змістом і ще не знаходить розуміння та, що найголовніше, сприйняття серед військових. Однак, на думку авторів, це повинно владнатись шляхом дискусій стосовно "гострих кутів" Концепції.

Взагалі, цивільний контроль над воєнною сферою – питання не нове і в тій чи іншій мірі піднімається ще з 1994-го року, однак лише у цьому році отримало нове дихання.

Також українська армія отримала 1 тис. одиниць нового (модернізованого) озброєння і військової техніки, а ще близько 700 одиниць були відремонтовані і повернуті Збройним силам.

Крім цього Україна оголосила про початок розробки новітнього оперативно-тактичного ракетного комплексу "Грім-2", дальність польоту снарядів якого дозволить вражати Москву з території України. Про серйозність даного наміру свідчить інвестиція Саудівської Аравії у цей проект в розмірі $40 млн. Розробка та виготовлення подібних ракетних комплексів покликані стати основою для формування національного неядерного щита стримування.

Ще в 2016-му році в Україні вперше продемонстрували бойових роботів власного виробництва. Наприкінці серпня державним концерном "Укроборонпром" був презентований багатофункціональний роботизований технічний комплекс, що отримав назву "Фантом". Розробники стверджують, що даний тип техніки здатні виробляти лише кілька країн, серед яких тепер буде й Україна.

Окрім зброї українська армія у 2016-му році почала отримувати й нову військову форму. Щоправда, лише переважно тестові зразки. Так робоча група під керівництвом Віталія Гайдукевича розробила радикально нові зразки осінньо-зимової парадно-вихідної військової форми.

Не можна обійти стороною і ще одну реформу. Протягом року неодноразово підіймалось питання реформи забезпечення Збройних сил України продуктами харчування, якою займалась волонтерська група "Реформа системи харчування" під керівництвом Діани Петрені. Причому, як питання стаціонарного харчування, так і сухпаїв.

Ситуація у цій сфері весь рік хиталась від #зради до #перемоги і навпаки, часом входячи у стадію відвертого саботажу з боку середньої офіцерської ланки Міноборони і нерозуміння Міністерства фінансів. За цей час було багато публікацій у соцмережах і ЗМІ, журналістських розслідувань, зустрічей і робочих груп на найвищому рівні. І ось, нарешті наполегливість та завзятість волонтерів дала свої результати. В останні дні року уряд пішов назустріч армії і дав реформі зелене світло.

Уряд схвалив Постанову щодо питань закупівель продуктів харчування Міністерством оборони. Тепер закупівлі продуктів харчування будуть проводитися згідно затвердженого оборонним відомством каталогу продуктів. Каталог продуктів харчування призначений для формування добового меню з урахуванням таких критеріїв як енерговитрати осіб, які харчуються, та ціни на продукти харчування. Це дасть змогу Міністерству оборони визначати потребу та закуповувати продукти харчування у межах бюджетних коштів.

Лінія фронту

Карта проведення антитерористичної операції станом на 1 січня 2016 року виглядала наступним чином:

З того часу українська армія здійснила ряд вдалих військових операцій і встановила свій контроль над серйозними шматками так званої "сірої зони". Мова йде в першу чергу про Світлодарську дугу, Авдіївську промзону і околиці Докучаєвська.

Події на Світлодарській дузі ще з весни цього року переросли у фазу гарячого протистояння. Якщо бути зовсім точним, то в лютому місяці поточного року наші захисники перейшли на цій ділянці фронту у "повзучий наступ", що до кінця літа дозволив встановити свій контроль над великим шматком так званої "сірої зони".

Як і очікувалось, проросійським бойовикам такий стан справ не міг подобатись і 18 грудня вони здійснили спробу прориву лінії фронту і захоплення позицій, зайнятих українськими військовими. Однак українські захисники вистояли, а потім пішли у контрнаступ і відтіснили противника з займаних ним позицій.

Що стосується Авдіївської промзони, то там історія дещо інша. Бойовики практично щоночі заходили через промзону і обстрілювали позиції наших військ. Але 5 лютого 2016 року у наших солдатів увірвався терпець і у відповідь на черговий обстріл вони відкрили вогонь і пішли виганяти сепаратистів з промзони. Як наслідок, Авдіївська промка опинилась під нашим контролем, що дало можливість вогневого ураження техніки противника, на трасі Донецьк – Горлівка в районі Ясинуватської розв'язки.

З Докучаєвськом третя історія. За домовленостями від 19 вересня 2014-го року, відомими як Мінськ-1, Докучаєвськ має бути по український бік лінії розмежування. Однак, як це часто буває, росіяни не виконують ці домовленості і вже більше двох років утримують місто у власній окупації.

Починаючи від 31 жовтня українські війська помітно активізувались у цьому районі і станом на сьогодні мають певні територіальні здобутки. Так за повідомленнями з лінії фронту за підсумками боїв 7 листопада терористи повністю втратили контроль над територією колишнього ФІПа – міською промзоною, розташованою на західній його околиці, що створило передумови для подальшого звільнення окупованого терористами міста.

А 21 вересня Тристороння контактна група погодила документ про розведення сторін уздовж лінії зіткнення на Донбасі та розподілення території конфлікту на три "зони безпеки". На першому етапі дане розведення планувалось на трьох ділянках з чітко визначеними координатами. Йдеться про населені пункти Золоте та Станиця Луганська на Луганщині, а також Петрівське, Старобешевського району, на Донеччині, де у пілотному режимі мали б бути сформовані зони безпеки, кожна площею не менше 4 км2. На практиці ж вийшло з горем-пополам сформувати щось на зразок зони безпеки лише у Петрівському.

Карта ж проведення АТО станом на 29 грудня 2016 року виглядає так:

Ворог

Росія також не стояла цей рік осторонь. Окрім традиційної підтримки терористів Донбасу зброєю, боєприпасами та гарматним м'ясом, росіяни набудували вздовж українського кордону цілий ряд військових баз.

Одна з них добудовується на околиці невеликого міста Богучар у Воронезькій області – за 45 кілометрів від українського кордону з Луганською областю. Іншу базу росіяни почали будувати в 2015-му році поблизу села Солоті, Валуйського району, Білгородської області – це в 169 кілометрах від міста Харків і в 25 кілометрах від кордону з Луганською областю. Ще одна база добудовується у селі Клинці, Брянської області – в 50 км від Чернігівської області. І останню почали будувати поблизу міста Новочеркаськ у Ростовській області – в 100 кілометрах від кордону з Україною.

Втрати

Що стосується найбільш сумної частини річних підсумків, то всього за 2016-й рік у війні на Донбасі загинуло 467 чоловік. Бойові втрати української армії склали 211 бійців, а небойові – 256 воїнів. Про це йдеться у відповіді Управління по зв'язках з громадськістю Збройних сил України на запит ВВС Україна. Варто відзначити, що це найменші втрати за всі роки – для порівняння, в одному Іловайську в 2014-му році загинуло 366 бійців, а у боях за Дебальцеве в 2015-му – 179. Всього ж за час проведення АТО загинули 3064 захисників України.

Висновки

В цілому ж рік видався досить непростим. З одного боку, в 2016-му році Україна не втратила жодного клаптика землі і навіть повернула собі частину окупованих територій з так званої "сірої зони", а з іншого – реформи в ЗСУ просуваються не так швидко, як хотілося б.

Але як би там не було, а у новий 2017-й рік Україна вступає з надією і далеко не найгіршим військовим бюджетом. Українська армія помітно додала у міцності, тоді як незаконні бандформування "ДНР" і "ЛНР" суттєво "просіли" у всіх сферах – від соціальної до військової. Також непрості часи переживає й сурогатна мати цих покидьків – Росія. Під тягарем світових санкцій, які постійно лише поширюються, вона вже не може приділяти своїм викормишам стільки уваги і фінансів, як раніше.

І хоч до повної перемоги ще далеко, але певні проблиски її були помітними вже в 2016-му році. Крім цього, все голосніше на офіційному рівні почали звучати думки про те, що в Україні варто застосувати хорватський сценарій. А це дає надію на те, що війна на Донбасі завершиться нашою перемогою, а не сумнівним миром.