Ілля Богданов: Я лежав з торбою на голові, а Росоха вже рахував гроші за моє вбивство

- Ілля, можливо Вам ще важко логічно аналізувати все, що сталося за останній тиждень, але все ж, як Вам здається, чому Вам вдалося вижити? І коли саме Ви зрозуміли, що СБУ контролює ситуацію? Як так сталося, що СБУ вже 12 листопада розробляло спецоперацію, тобто з того моменту, коли Вас викрали? Наскільки розумію, СБУ вже давно вело харківського колишнього депутата Росоху і їм створене угруповання, але не тільки. Можливо, також були почуті і Ваші заяви, що відчуваєте за собою стеження. Але почнемо з того, як Вас викрали?

- Мене відвезли до нього кілька людей. До того я вже був знайомий з Росохою. Він представився бізнесменом і хотів спонсорувати мою справу, при чому так спритно, що навіть моя підвищена пильність не прокинулась. Він дуже тонкий психолог, так і вигляд такий, що ніхто нічого не запідозрив. Він ходив зі мною в кафе, фотографувався зі мною, вів різні розмови.

Росоха, він дуже, дуже досвідчений. Помічник прокурора сказав, що раніше Росоха перебував в організованому злочинному угрупованні, і коли проходив по цій справі, суддя, який вів справу, раптово помер, а справу закрили. Це людина, яка брала участь у вбивствах, і ще дуже багатьох жахливі речах. То ж, так, його могли вести. Але я не можу розкривати деталі слідства, воно ще далеко не закінчено.

- Значить, Росоха заздалегідь вступив в контакт?

- Так, за тиждень до цього. А брали мене вже інші люди, відвезли на квартиру в центрі Києва. Росоха там мене сфотографував, відправив знімок в ГРУ. Це відразу було ясно, бо розмова з ГРУ йшла по гучномовному зв'язку, і я чув про всі угоди, всі деталі їхнього плану. На тому кінці дроту його хвалили, що він офігенний молодець, що він повинен продовжувати мене напихати наркотиками, тримати зв'язаним, у разі невдачі грохнути. З Києва вони мене в напівмаренні грузонули в машину і повезли на схід. Як з'ясувалося, в Харків. Потримали там, познущалися. А звідти вже до кордону на передачу в Росію.

- Чим Вас накачували?

- Мені кололи клофелін і ще щось, суміш всього.

Взяли 12-го в обід. Завезли в квартиру з гратами, на голову натягнули балаклаву. Її потім не знімали, і я мало що бачив, відсотків на 30. Бачив черевики Росохи, коли він мене фотографував. Це він ідейний, він просто схиблений в цьому сенсі. Розумієте, я не новачок, до цього пережив два замахи. Спочатку мене намагалися викрасти у місті Ковель, другий раз мене намагалися вбити в Києві. Я добре навчений. Раніше я служив в Дагестані, в умовах контртерористичної операції, у мене добрий нюх. А цього Росоху, я його взагалі не відчув. Він мене просто на чистому оці розвів, він мені просто виніс мозок. Якби йому потрібно було, я б ще раз повірив. Якщо б у гру  не вступило СБУ, він би повів справу так, що я б вже був у Росії, або на тому світі. Його розмови з подільниками з ГРУ просто жесть. Вони сильно переживали, що я зроблю якісь не передбачені кроки, тому весь час говорили про те, щоб Росоха продовжував напихати мене наркотою. Я був зв'язаний, в мене затекли руки, просто нічого не розумів, не міг поворухнутися.

- Ви раніше розуміли, що це ГРУ і ФСБ стежить за Вами?

- Звичайно. Я помічав за собою стеження, були всякі різні сюжети, я до всіх звертався, до кого міг, але мало хто відреагував належним чином. Зараз, коли я розповів у деталях Грицаку, він був вражений, і сказав, що все, такого більше не допустить ні з ким, що на все будуть реагувати. Абсолютно невідомий мені мужик на машині з луганськими номерами приїжджає на мийку і раптом дарує ноутбук! Ще й фоткается зі мною! Цей подарований невідомим ноут був весь напханий апаратурою для стеження, як і багато іншого. Я той ноут відразу відніс у ломбард.

- Які погрози надходили раніше?

- Погрози приходили через соцмережі, і не тільки. Спливали якісь люди з Росії, які намагаються кудись затягнути. У мене таке життя, що я два тижні на одному місці не живу. Тільки тому я ще живий, що так переміщаюся. Я розумів, що за мною ведеться стеження спецслужбами РФ. Я про це весь час говорив у своїх інтерв'ю. Але коли почув своїми вухами їхню розмову по гучномовному зв'язку з ГРУшником, я був у депресії, тому що фізично відчув, яка на мене машина російських спецслужб насувається... На тому кінці дроту був полковник як мінімум. Він радів, строїв плани, і я зрозумів, що ця політична махіна всіх спецслужб Росії мене просто розчавить. Що вони все доведуть до кінця, що це їх "справа честі", як той ГРУшник сказав. Все це виходило від посадової особи. Розумієте, я ж служив там, я знаю всі нюанси, було таке відчуття, що це мій начальник оперативного відділу говорить. Я зрозумів, що це настільки серйозно, що якщо не цього разу, то іншого, але ця задача буде виконана. Мене це сильно придушило. Кілька годин перебував у депресії, я думав, якщо не зараз – то потім... це Морально важко. Вони між собою говорили:

- Ну, якщо не вийде доставити посилку на місце, то треба його задвухсотить.

-Як?

- А як хочеш, якщо сильно треба, ми тобі грошей накинемо!

А я сиджу поряд і розумію, що цей виродок мене завалить, не думаючи. Ось, чесно. Я брав участь у збройних конфліктах, був в найгарячіших точках, і це все дитячий садок порівняно з тим, коли ти безпорадний лежиш з торбою на голові і чуєш все це. Вони можуть легко вкачати тобі наркоту, і ти підеш у якісь фантастичні світи, або тобі переріжуть горло – ти не знаєш. Це зовсім інше, некероване положення, інші відчуття. На війні набагато простіше, ніж коли ти лежиш настільки безпорадний. Це реально страшно. А вони на цьому тлі - гроші рахують, скільки на тобі зароблять. Це мерзоти закінчені, бандити. Але я змусив себе зібратися.

Коли ми вже були на кордоні, будь-яка ДРГ з тієї сторони нас могла запросто вбити, раз плюнути. Я добре розумів, що це далеко не кінець.

За півтори місяці до замаху я анонсував книгу, я пишу книгу про спецслужби Росії і з цим я пов'язую свій замах. Про ФСБ не писав ніхто. Крім Литвиненка, якого вбили навіть у Лондоні. Я анонсував, зняв відео, написав, що розкрию всі методи російських спецслужб, форми прихованої війни.

- Ви брали участь у боях за Донецький Аеропорт, наскільки знаю, воювали у підрозділі ДУК ПС (Правого Сектора)?

- Так, був спочатку в 5 підрозділі, потім 15, потім ми перейшли в 7-й.

- Але все ж ви саме з цією книгою пов'язуєте своє викрадення?

- Це можливо. Я був оперуповноваженим прикордонних служб, які в Росії підпорядковані ФСБ. У мене за плечима інститут. Я був старшим лейтенантом, займався оперативною роботою. За свою службу мені доводилося відправляти свого агента в Грузію до Саакашвілі, це мало кому доводилося. Я був особисто знайомий з першим заступником директора ФСБ, генералом Кулішовим, я йому особисто доповідав, тобто, був у його прямому підпорядкуванні. Проводив по республіці Дагестан маршрутування джерела за кордон. Далекий родич мого агента був особистим пілотом М. Саакашвілі. Тобто, я знаю про такі тонкощі, про такі таємниці, що мало не здасться. І збираюся найближчим часом цю книгу закінчити, описати все, що там в спецслужбах РФ відбувається, і яку таємну війну вони ведуть тут. Я думаю, це дуже стане в нагоді майбутнім службовцям українських спецслужб.

- Коли саме Ви зрозуміли, що СБУ контролює ситуацію? По дорозі до Харкова, або до вже на шляху до межі, коли проводилася спецоперація по захопленню угруповання, як це було видно на відео?

- Я не все можу сказати про те, як і коли, тому що слідство ще триває. Але це відео знято не в момент захоплення злочинного угруповання. Це знімалося, коли проводився слідчий експеримент. Але є записи телефонних переговорів, які не були оприлюднені, тобто тих, коли я був на волосок від смерті, і не було ніякої надії на кого-небудь. Одне можу сказати про ці переговори, вони там в ГРУ абсолютно закінчені виродки.

- Як те що трапилося вплинуло на Вас особисто, що вирішили, яким Ви вийшли з цього пекла?

Для мене це був переломний момент. З моїми знаннями, умінням, я повинен якось реально протистояти цим нелюдам. І знайду, як правильно вчинити, куди вкласти свій досвід. Тепер я буду працювати на безпеку України. В СБУ.