Чому білоруські добровольці з АТО втекли до Польщі

Сьогодні зранку всі новинні ресурси України облетіла новина, що двоє білоруських добровольців, які воювали на боці України у зоні АТО, попросили притулку в Польщі. Повідомляється, що хлопці не дочекались громадянства України і вирішили спробувати отримати статус біженця в сусідній державі.

Однак, не все в цій історії так просто і однозначно. За інформацією depo.ua, саме в цих хлопців були великі шанси отримати громадянство України, але вони вирішили, що їм зручніше буде зі статусом біженця в Польщі, аніж з громадянством в нашій країні. Власне, це їх право. Та й це, так би мовити, окремий випадок, але він змушує вкотре поглянути на досить серйозне і досі не вирішене питання.

За різними даними, у складі українських добровольчих батальйонів воюють більше тисячі іноземних громадян. Серед таких добровольців є громадяни США, Франції, Італії, Швеції, Грузії, Білорусі, інших країн і навіть Росії. Враховуючи те, що згідно українського законодавства зброя повинна знаходитися тільки в державних структурах, з боку України здійснюється ряд заходів, спрямованих на легалізацію цих іноземців.

З цією метою в жовтні 2015-го року Верховна рада України ухвалила закон, який дозволяє особам без громадянства та іноземцям служити в українських Збройних силах за контрактом. При цьому зарплата у них передбачається така ж, як і в українських контрактників. Однак, цей закон вже встигли розкритикувати за його недосконалість та непродуманість.

Зокрема, закон не поширюється на тих, хто зараз воює і знаходиться в Україні неофіційно, тому що вийшов термін легального перебування в країні, а продовжити його з тих чи інших причин не було можливості (через участь у бойових діях на передовій, неможливість повернутись на батьківщину через переслідування тощо). Також закон дозволяє воювати лише у Збройних силах, куди не входять ані Нацгвардія, ані МВС, тому, наприклад, іноземні добровольці "Азову" і "Донбасу" легалізуватись у своїх батальйонах не зможуть.

Держслужба України з питань міграції також не є кращим другом іноземного добровольця – майже всі, хто подавав туди документи на громадянство України, отримали офіційні відмови.

Тому, станом на сьогодні, основні надії іноземних добровольців на легалізацію в Україні покладаються на указ Президента України про надання їм українського громадянства. До речі, ще в грудні 2014-го року, під час урочистого привітання з нагоди отримання громадянства України іноземців, які претендували на роботу в уряді, Петро Порошенко пообіцяв підписати указ про надання українського громадянства усім іноземцям, які беруть участь в антитерористичній операції на Донбасі.

"Я отримав звернення з приводу білорусів, росіян, грузинів, які зі зброєю захищали честь і незалежність держави. Як я і обіцяв, я підпишу указ про надання їм українського громадянства. Вони пройшли це випробування" – сказав тоді Порошенко на засіданні парламенту. Однак, пройшло більш ніж півтора роки, а громадянство з рук Президента отримали лише одиниці, та й то – переважно після пікету Адміністрації Президента восени минулого року.

А тим часом, через неврегульованість даного питання, потерпають люди, які одними з перших піднялись на захист України від російської агресії. За повідомленням правозахисників, ситуація доходить до абсурду: непоодинокі випадки, коли люди, які брали участь у бойових діях на Донбасі і розшукуються за запитами Російської Федерації, затримуються СБУ за те, що вони брали участь в АТО.

Власне, сьогодні іноземні добровольці в Україні стали заручниками ситуації. Коли починалися бойові дії, про громадянство бійців ніхто не питав – на формальності просто закривали очі, бо було не до того. А зараз, коли ситуація дещо стабілізувалась, ці самі формальності ускладнюють їм життя.

Звісно, в держави, яка фактично перебуває у стані війни і змушена паралельним курсом рятувати власну економіку, завжди будуть більш пріоритетні проблеми, аніж громадянство тисячі іноземців-нелегалів. Але, погодьтесь, це не повинно бути причиною для того, щоб відкладати дане питання у довгу шухляду. Врешті-решт, держава заборгувала цим людям і повинна зробити все, щоб якомога швидше вирішити їх проблему. Шляхи вирішення можуть бути самими різними. Наприклад, було б цілком справедливим пропонувати таким бійцям або громадянство України, або статус біженця на вибір (передбачивши зміни до законів України "Про громадянство" та "Про імміграцію"). Але це вже робочі моменти, які вирішуються при наявності бажання їх вирішувати і горезвісної політичної волі.

Наразі ж бійці з інших країн, які брали участь в АТО, змушені звертатись до Президента з проханням надати їм, а також всім іншим іноземним добровольцям, громадянство України, а до Державної міграційної служби України – з закликом не здійснювати будь-яких дій щодо їх примусової депортації, поки дане питання не буде врегульоване.