Реформа харчування у ЗСУ: Хто в Міноборони заважає солдатам їсти смачно

"Народ, який не хоче годувати свою армію, скоро буде годувати чужу", - сказав колись Наполеон і його слова досі зберігають свою актуальність. І якщо в гарячі кризові часи, які настали з початком російської агресії навесні 2014-го року, ситуацію врятували американські сухпаї і гіперактивність волонтерів, то в довготривалій перспективі потрібно було придумати щось інше, що б мало системний характер.

Так у листопаді 2014-го року консультантами Міністерства оборони України стали вісім волонтерів із проекту "Волонтерський десант", а вже в серпні 2015-го року наказом Міністра оборони України було створено Проектний офіс реформ, метою якого стало комплексне та експертне ведення процесу реформування МОУ.

Одним з напрямків діяльності Проектного офісу реформ стала "Реформа системи продовольчого забезпечення та харчування ЗСУ". До речі, про стан справ з харчуванням у 2014-му році Depo.ua розповідав досить детально.

Застарілі стандарти, норми та обладнання, непрозорі тендери, недосконала процедура укладання контрактів з підрядниками тощо приводили до того, що якість продовольства, яке постачається для ЗСУ, була відверто неприйнятною. На це часто скаржились самі військовослужбовці, але особливо загострилась проблема після того, як до армії мобілізувались топ-блогери і почали в деталях висвітлювати все, що там відбувається.

Так от, планувалося, що в ході реформи будуть розроблені та запроваджені нові плани харчування, новий набір меню, нова правова база для постачання, нове програмне забезпечення для планування та обліку – все це, за задумом авторів, повинно дозволити військовим своєчасно отримувати смачне та повноцінне харчування.

Детально про реформу розповіла на брифінгу 29 вересня 2015-го року керівник проекту "Реформа харчового забезпечення Збройних Сил України" Діана Петреня.

За її словами, пілотний проект реформи харчового забезпечення Збройних Сил України розпочався 16 вересня 2015-го року в Національній академії сухопутних військ у Львові, та одній з військових частин Західної військово-морської бази Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Одесі. До цього протягом сімох місяців у Міністерстві оборони України відбувалися заходи, які мали на меті принципово змінити підхід до харчування особового складу, незмінний з 1960-х років.

Зокрема, в ході проекту було розроблено каталог продуктів з 248 позицій, де присутні овочі та фрукти, молочно-кислі продукти тощо. У каталозі є два показники: вартість за добу та калорійність. Проект також передбачає оновлення кухонного обладнання військових частин, впровадження системи "Електронний склад" та електронного обліку харчування. Крім цього, за словами пані Діани, було проведено попередню роботу з можливими постачальниками продуктів, відпрацьовано необхідну нормативно-правову базу.

Також було повідомлено про подальші наміри реформаторів "Ми працюємо над тим, щоб з січня наступного року плавно, але масштабно почати впроваджувати нову систему харчування в Збройних Силах України" – підсумувала Діана Петреня 29 вересня 2015-го року.

Тоді ж заступник Міністра оборони України Юрій Гусєв повідомив, що впровадження реформи харчування в Збройних Силах України відбуватиметься за бюджетні кошти: "Це питання обороноздатності нашої держави. Президент України, Міністр оборони ставлять чітке завдання щодо покращення системи харчування. На сьогодні вже відбулася інвентаризація майна у військових частинах, яке належить Збройним Силам та підприємствам, які надають послуги з харчування за принципом "аутсорсингу". Обраховано потреби в додатковому обладнанні, яке необхідно для переходу на нову модель харчування. Протягом місяця разом з відпрацюванням постанови Кабінету Міністрів про розширення експерименту в інших військових частинах ми запропонуємо також механізми і джерела фінансування з бюджету для того, щоб закупити необхідне обладнання, навчити персонал і залучити необхідних фахівців".

З приводу даного експерименту радник Президента України Юрій Бірюков повідомив, що раніше Міноборони купувало продовольство для військових лише у чотирьох фірм: "Фірми "годувальниці" продають послугу (харчування, продукти, всі супутні витрати) за 69 гривень 68 копійок, а в ході експерименту ми вийшли на вартість 65 гривень 65 копійок і щодня економимо бюджетні кошти – 4 гривні і 3 копійки за добу на одному курсанті. Крім того, згадані фірми пропонували вибір з 35 вихідних компонентів (м'ясо, крупа, картопля, цибуля та ін.), а в продуктовому каталозі в експериментальних частинах 235 компонентів".

Однак, як це часто буває в нашій країні, дуже швидко все пішло якось не так.

Перші проблеми виникли вже на початку 2016-го року. Так 30 січня Міністр оборони України Степан Полторак на своїй офіційній сторінці у мережі Фейсбук поділився враженнями про результати зустрічі з керівниками компаній – постачальників послуг з харчування військовослужбовців Збройних сил України.

"У 2016 році ми плануємо змінити підходи до харчування української армії. Основні наші зусилля мають бути направлені на забезпечення воїнів якісними продуктами. Підходи, що збереглися ще від радянських часів мають бути змінені. На жаль, дехто із постачальників, яким не подобаються зміни, лобіює свої інтереси через народних депутатів та заангажовані засоби масової інформації. Такий підхід вважаю неприпустимим. То ж прийнято рішення щодо створення Програми розвитку взаємовідносин із фірмами-постачальниками, у спільному обговоренні мають бути вирішені проблемні питання та проведені відкриті електронні торги за участю представників засобів масової інформації" – написав Міністр оборони.

Перші позитивні зрушення відбулись досить швидко. Вже на перших у 2016-му році електронних торгах для потреб військовослужбовців перемогу здобуло українське представництво всесвітньо відомої компанії Metro Cash&Carry – ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері", яке здешевило ціни продуктових наборів з 58,14 гривні за набір до 43,77 гривні.

Між іншим, компанія Metro Cash&Carry намагалася працювати з державними закупівлями і раніше, але безуспішно. Натомість в тендерах часто перемагали маловідомі компанії, а умови і рішення тендерних комітетів виглядали як мінімум дивно. Але запровадження електронної системи ProZorro, яка забезпечує проведення анонімного аукціону з пониженням ціни (редукціону), дозволило компанії перемогти в чесних і прозорих конкурентних умовах. До речі, Міністерство оборони України проводить у ProZorro також і надпорогові закупівлі (більше 200 тис грн для товарів і послуг, а також більше 1,5 млн грн для робіт), що закріплено окремою постановою Кабінету міністрів.

І ось, коли країна завмерла в очікуванні тотального реформування системи харчового забезпечення Збройних сил, "прокинулись" бюрократи середньої ланки Міністерства оборони.

"Поступово до численних співробітників МО і ГШ прийшло розуміння – вже дуже скоро, несподівано скоро, може зміниться звична для них схема харчування ЗСУ. А що це означає? А означає це, що з новою системою прийдуть незручності. Адже треба буде торгувати не так, як вони звикли, треба буде контролювати не так як зараз, плюс багаторічна "співпраця" з такими зручними і звичними 4-ма компаніями годувальниками ЗСУ може закінчиться. Система почала захищатися, відчайдушно. Мерзенність ситуації полягає в тому, що в змінах зацікавлена тільки сама верхівка (міністр, президент), і вже кінцева ланка – солдати. А ось всі що між ними, за дуже рідкісними винятками, плювати хотіли на все, та й на всіх. Одні не хочуть бо треба буде таки ворушити своєю дупою, інші тупо отримують за старою схеми бабки", – написала Діана Петреня на своїй сторінці у мережі Фейсбук 11 липня 2016 року.

У підсумку, левову частку 2016-го року реформатори, замість того, щоб працювати над розширенням експерименту в масштабах усієї країни, провели у боротьбі за збереження його у згаданих двох військових частинах у Львові та Одесі. Це при тому, що вартість порції в експериментальних частинах виходила дешевшою, аніж при "традиційному" забезпеченні, а якість навіть порівнювати незручно.

Однак, у окремих чиновників з Міноборони, мабуть, своя логіка. Тому що в той час, як з різних куточків України доносились новини про харчові отруєння у військових частинах внаслідок несвіжих та неякісних продуктів харчування, вони вимагали, по суті, згорнути експеримент і повернути дві згадані військові частини у Львові та Одесі до стану "як було".

Ситуацію вдалося частково "розрулити" 20 липня цього року після зустрічі Діани Петрені з Президентом України та Верховним головнокомандуючим Петром Порошенком. За словами Юрія Бірюкова, після тієї зустрічі "за 5 хвилин були вирішені всі проблеми з узгодженням з боку Мінфіну і вже підписані всі документи щодо продовження до кінця року експерименту в початкових двох частинах, плюс Мінфіном надано зобов'язання узгодити до кінця тижня розширення експерименту в ще 4-х частинах". Однак, пройшло вже два місяці, а віз і нині там.

Інша проблема, яка гальмує реформу – це непідконтрольність постачальників продуктів та надавачів послуг з приготування їжі, буквально, нікому. До чого це призводить на практиці, можна почитати в іншому пості Юрія Бірюкова, датованого 24 липня поточного року за підсумками перевірки однієї з військових частин.

А кількома днями до того відбулась ще одна перевірка, за підсумками якої встановили не лише невідповідність продуктів харчування встановленим вимогам (за результатами лабораторних досліджень у маслі та сирі було виявлено 100% жирів нетваринного походження – транс жирів), але й саботаж з боку окремих посадових осіб ("вводив в оману керівництво Міністерства оборони України, що призвело до підриву обороноздатності"). Ця перевірка завершилась брифінгом щодо проблемних питань з харчування у Збройних Силах України, під час якого начальник Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України підполковник Дмитро Марченко повідомив, що у всіх їдальнях кожної військової частини Збройних Сил України будуть розміщені плакати з телефонами "гарячої" лінії Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, та вказано алгоритм дій військовослужбовця у разі виявлення неякісного харчування для нашого негайного реагування.

"Одразу після надходження скарги, на місце буде негайно виїжджати мобільна група Центру, щоб перевірити цей факт, й у разі підтвердження, оперативно реагувати на ситуацію" – розповів Дмитро Марченко.

Окремої розмови варті сухпаї. Ви тільки вдумайтесь: до 2002-го року військовослужбовці їли сухпаї ще радянського (!) зразка. Потім з'явилися коробки, запаяні у фольгу. В них було 100 г. м'ясних консервів, кілька в томаті і чай (якість цих продуктів – також окрема тема). А в грудні 2013-го року, ще до перемоги Революції гідності, було запроваджено так звану "зеленку": водонепроникні пакети зеленого кольору з поділом на "Сніданок", "Обід" і "Вечеря". На сніданок і вечерю – каша з м'ясом, на обід – тушонка 325 г, риба, мед, розігрівач із спиртовою таблеткою, кава, чай, галети "Похід" 300 г. Військовослужбовці з передка кажуть, що їсти це неможливо, тиловики притримуються протилежної думки, а істина, мабуть, десь посередині.

Далі – більше. У травні 2015-го року Кабінет міністрів вніс зміни до норм харчування військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань. До переліку продуктів додані сало шпик (50 г. на день) і мед (або джем), а також змінені норми деяких позицій: зменшено на 50 г кількість хліба – до 350 г. У червні того ж року бійцям АТО ввели в раціон яйця і збільшили порцію м'яса. Згідно державного бюджету на 2016-й рік, такі сухпаї обходяться державі по 96 грн за штуку і особливого ентузіазму у військовослужбовців не викликають.

Однак, вже згаданий Проектний офіс реформ розробив новий сучасний сухпай, який, принаймні, виглядає їстівним. Однак, є один нюанс: коштує він 110 грн у базовій комплектації і 150 грн з додатком і розігрівачкою, тому в кращому випадку вони потраплять на передову вже у 2017-му році, та й то – за умови відсутності саботажу.

Підсумовуючи все вище написане, можна зробити невтішний висновок: реформа системи продовольчого забезпечення та харчування ЗСУ, як і будь-яка інша системна реформа в Україні, відбувається долаючи несамовитий супротив системи, яку реформують. І, як би це пафосно не звучало, успіх реформи залежить не в останню чергу від того, наскільки вистачить терпіння та ентузіазму в реформаторів.