Чому вояк Путіна досі пускають на українські військові об'єкти

Багатьох шокувала новина про те, що вчора у Миргороді під час демонстрації техніки та зброї, серед присутніх знаходилися російські інспектори. Як виявилось, українську армію інспектували представники ОБСЄ, у складі делегації якої були й громадяни Росії.

В українському Генштабі ситуацію пояснили тим, що мусять виконувати міжнародні зобов'язання і у своє виправдання запевнили, що українські військові також братимуть участь в аналогічному проекті на території Російської федерації.

Тут не зайвим буде нагадати, що даний захід відбувся в рамках виконання вимог Віденського документу, підписаного в 2011-му році. За ним і справді Україна регулярно має показувати свою техніку та зброю всім іншим країнам-учасникам договору "для зміцнення довіри і безпеки".

Взагалі, віденський документ – це міжнародна угода держав-учасниць Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка призначена для реалізації заходів довіри і безпеки в регіоні. Положення Віденського документу включають щорічний обмін військовою інформацією про сили, розташовані на територіях країн-учасників, повідомлення військового характеру для зменшення ризику, включаючи консультації про незвичайну військову діяльність і небезпечні інциденти, попередні повідомлення щодо певних видів військової діяльності, спостереження за певними видами військової діяльності, обов'язкову демонстрацію нових зразків основних систем озброєння та військової техніки, що надходять на озброєння збройних сил держав-учасниць. Також обмін щорічними планами і дотримання них з візитами-перевірками військових сил країн-учасниць і оцінками таких візитів.

Але, до Віденського документу можна вносити зміни та поправки, і у 2012-му та 2013-му році такі поправки вже вносились. Конкретні пропозиції щодо змін мають готувати національні зовнішньополітичні відомства спільно з органами, які безпосередньо опікуються питаннями контролю над звичайними озброєннями.

І ось тут ми підходимо до дуже цікавого і важливого моменту. 2 вересня 2015-го року РНБО було ухвалено, а 24 вересня того ж року указом Президента введено в дію третю редакцію Воєнної доктрини України, згідно якої актуальною воєнною загрозою для України є збройна агресія Росії.

Тобто, Росія вже рік як на офіційному рівні визнана потенційним ворогом України, а зовнішньополітичні відомства нашої держави досі не спромоглися ініціювати зміни до Віденського документу в частині недопущення російських спостерігачів на свої військові об'єкти…

До речі, про це заявляв і голова ОБСЄ, міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр в Раді Безпеки ООН в лютому цього року: "Конфлікт в Україні продемонстрував, що потрібно оновити Віденський документ – міжнародну угоду держав-учасниць Організації з безпеки і співробітництва в Європі, спрямовану на реалізацію заходів довіри і безпеки в регіоні".

Однак, жодних змін і поправок в документ внесено не було, тому сьогодні росіяни на законних підставах, "для зміцнення довіри і безпеки", приїхали інспектувати українські озброєння.

Інша справа, що Україна й так живе, фактично, під мікроскопом, з усіх точок зору. Засилля російської агентури в наших військових відомствах таке масове й потужне, що нічого нового російський військовий інспектор на Миргородському летовищі побачити не повинен був. Ну показали йому літак Су-27 (російського виробництва, між іншим), який показав фігури вищого пілотажу – і що з того?

Тому тут питання лежить не стільки у площині ризиків розкриття військових секретів, скільки у площині позиціонування Україною себе, як суб'єктна міжнародних відносин. Адже, погодьтеся, дещо принизливо, коли твої війська інспектують представники країни-агресора, яка підступно анексувала частину твоєї території, ще частину окупувала і в даний момент часу веде проти тебе неоголошену гібридну війну.

І та обставина, що українські інспектори у відповідь поїдуть дивитись на російське озброєння, виглядає дещо слабкою втіхою. Попри те, що згідно Віденського договору держави-учасники зобов'язані запрошувати спостерігачів з усіх інших країн-учасників, а ці спостерігачі матимуть привілеї та імунітети, які надаються дипломатичним представникам, не варто на це особливо розраховувати. Російська федерація не раз порушувала взяті на себе міжнародні зобов'язання, а її цинічна вибірковість щодо виконання нею міжнародних договорів вже стала притчею во язиціх. Один Будапештський меморандум чого вартий.

Та навіть якщо представники України й опиняться на аналогічних смотринах військових озброєнь Російської федерації, далеко не факт, що це не буде використано проти України. Знаючи цинізм Росії, вона цілком може показати спостерігачам кілька видів й без того відомих озброєнь, а потім використати проти України на Донбасі в режимі випробувань щось нове зі словами, на кшталт: "Це не наше, у нас такого нема – ви ж самі бачили".

Тим більше, що такі випадки вже мали місце. "Спроби Києва звинуватити нас в недотриманні відповідних положень Віденського документу не підкріплювалися серйозними аргументами, що й було відзначено в наших відповідях українській стороні. В ході трьох інспекцій – України, Нідерландів і Туреччини, – проведених на території Південного військового округу в прикордонних з Україною районах ніяких порушень не було зафіксовано" – заяву такого змісту в квітні цього року поширило МЗС Російської федерації.

Отже, підсумовуючи вищесказане. Давайте спробуємо дати лаконічні відповіді на ряд ключових питань:

1. Чи могла Україна заборонити росіянам інспектувати свої озброєння? Не могла, тому що вимоги Віденського документу є обов'язковими до виконання, а Україна свої міжнародні зобов'язання звикла виконувати.

2. Чи могла Україна раніше ініціювати зміни до Віденського документу і на офіційному рівні заборонити росіянам входити до складу делегацій, які інспектують її озброєння? Могла, але чомусь не зробила цього.

3. Чи могли росіяни побачити щось надсекретне і стратегічно важливе? Навряд чи.

4. Як уникнути подібних незручних ситуацій у майбутньому? Ініціювати-таки внесення змін або поправок до Віденського документу, а також до інших міжнародних угод, які передбачають присутність на своїй території представників країни-ворога.