Повзучий наступ. Де на лінії фронту найбільш гаряче (КАРТА)

Depo.ua продовжує тримати в курсі подій на тимчасово окупованому Донбасі та його околицях. Пропонуємо вашій увазі огляд подій з гарячих точок від Сіверського Донця до Азовського моря.

Станиця Луганська

На півночі зони АТО лінія розмежування між Луганською областю і так званою "ЛНР" проходить по річці Сіверський Донець, яка має досить велику ширину і потужну течію, яка дозволяє їй не замерзати взимку та майже унеможливлює непомітне форсування. Тому так званої "сірої зони" тут немає, а щоб потрапити на територію, яку контролює ворог, потрібно перейти через один з небагатьох уцілілих мостів.

Судячи з усього, це й зробили нашій воїни, тому що вже тиждень час від часу надходять повідомлення про перманентні бої в районі пам'ятника Князю Ігорю, який знаходиться суттєво південніше Станиці Луганської – на трасі, що прямо і безперешкодно веде до Луганська.

Власне, саме контроль над даною трасою може бути причиною такого маневру Збройних сил України, адже відрізати швидке сполучення між прифронтовими окупованими містами – значить ускладнити їм комунікацію в контексті надання підмоги у вигляді живої сили та зброї з боєприпасами.

Калинове

В районі села Калинове, що загубилося в степах поміж Первомайськом та Кадіївкою (Стахановим) з одного боку, і Дебальцевим – з іншого, з перемінним успіхом бої йдуть вже третій тиждень.

Варто розуміти, що Калинове є важливим стратегічним пунктом. Визволивши його, Збройні сили України не лише відріжуть Дебальцеве від Первомайська, але й створять непоганий плацдарм для подальшого звільнення Дебальцевого. До того ж Калинове є непоганим опорним пунктом: до Ірміно звідси всього 4 км, до Стаханова та Алмазної – по 10 км.

Повзучий наступ на цій ділянці фронту розпочався ще на початку січня. Нещодавно зусиллями грузинського легіону, який входить до складу 25-го батальйону "Київська Русь", зайняли нові позиції бойовиків. Наступ проходив під прикриттям 17-ї танкової бригади. Неофіційно повідомлялося про взяття висоти "270.4". Також повідомлялось, що наші війська окопались на західних околицях села і тримають там оборону.

За інформацією, яка надходить звідти, проти української армії воюють кадрові російські військові. Причому, якщо раніше вони в основному використовували 120-мм і 82-мм міномети, з поодинокими випадками ударів зі 122-мм і 152-мм артилерії, то останнім часом в хід активно пішли реактивні системи залпового вогню "Град", що автоматично перетворили цей район на одну з найгарячіших точок у зоні АТО.

Світлодарська дуга

На цій ділянці фронту, яка весь грудень і початок січня була найголовнішою в зоні АТО, зараз тривають переважно позиційні бої без просування вперед. Рашисти обстрілюють наші позиції, з мінометів різного калібру, але українські воїни мужньо тримають оборону і не здають зайнятих у грудні-січні позицій.

Горлівка

Один з найгірше висвітлюваних районів бойових дій. З українського боку інформації про бої у цій частині лінії розмежування майже немає, а з боку сепаратистів щодня і по кілька разів на день надходять повідомлення про артилерійські дуелі між терористами і Збройними силами України.

За повідомленням місцевих жителів у соцмережах, особливо дістається бойовикам на півночі міста, де їх вправно криє українська армія з мінометів. Звісно, наслідки таких подій не могли примусити себе чекати довго, і сьогодні в районі першої години ночі прийшло повідомлення, що у місті частково пропала електроенергія.

Але, знову ж таки: по Горлівці вся інформація носить неофіційний характер і базується на повідомленнях у ЗМІ терористів та місцевих жителів у соціальних мережах.

Авдіївка, Ясинувата, Донецьк, Макіївка

Про події довкола Авдіївської промзони та безпосередньо у ній останніми днями не писав тільки лінивий. Однак ситуація тут змінюється так швидко, що кілька слів можна додати.

Отож, жорстокий обстріл Авдіївської промзони з усього, що тільки може стріляти, здійснювався терористами безперервно майже чотири доби. За цей час, за попередніми підрахунками, у бік "промки" було випущено 1600 снарядів різного калібру, включаючи 122-мм "гради". Внаслідок цих обстрілів у місті пропали електроенергія, вода, опалення і газ, було оголошено надзвичайний стан і почалась підготовка до евакуації жителів.

Варто відзначити, що ЗСУ також не сиділи мовчки, а відповідали терористам своїм вогнем. У підсумку сьогодні вранці у цьому районі склалась така ситуація, що окрім підконтрольної Україні Авдіївці без тепла, води і електроенергії опинились тимчасово окуповані Ясинувата, Донецьк і Макіївка.

Очевидно, саме це спонукало терористів близько 12:00 припинити вогонь, що дозволило ремонтним бригадам приступити до усунення несправностей та відновлення життєзабезпечення перерахованих міст.

Докучаєвськ

Тут основні бойові дії ведуться в районі селища Оленівка, яке територіально знаходиться приблизно посередині між Докучаєвськом і Донецьком.

У відповідь на постійні обстріли ворожою артилерією, наші війська 30 січня почали просування вперед у напрямку Оленівки, щоб трохи змістити лінію фронту на схід. А так як бойовики добровільно відступати не захотіли, то в цьому районі зав'язався жорстокий бій, який триває з короткими паузами вже третю добу.

Взагалі, ситуація поблизу Оленівки дуже нагадує ситуацію з Калиновим на Луганщині – ті ж самі мотиви, та ж сама тактика, ті ж самі наслідки.

Пікузи (Комінтернове)

На Маріупольському напрямку також традиційно гаряче. Весь грудень бойовики обстрілювали прилеглі до адміністративного центру Донецької області села, чим змусили Збройні сили України вжити заходів.

Просування до села Пікузи (колишня назва – Комінтерново) тривало від початку року і ми повідомляли, що морпіхи з допомогою розвідбату влаштували бойовикам напівоточення.

Про ситуацію у цьому районі краще почитати в окремому матеріалі редактора Depo.ua Війна Андрія Коваленка "Бій за Пікузи. ЗСУ розтягують оборону бойовиків, щоб зайти в тил "Дєрзкої".

Отож, як бачимо, ситуація у зоні АТО дуже швидко і певною мірою несподівано переросла у повноцінну війну. Це ми описали ситуацію лише в найбільш гарячих точках, але бойові дії ведуться по всій лінії розмежування. Про обстріли чи бойові зіткнення час від часу доходить інформація з Мар'їнки і Щастя, а також з інших місць, де до цього було більш-менш тихо.

Власне, логіку українського військового командування зрозуміти можна. Утримувати таку велику армію контрактників вхолосту і дорого і нераціонально. А тут ще й Росія почала хитатись від війни на два фронти та під тиском економічних санкцій. У такій ситуації цілком логічним рішенням виглядає повномасштабна "розвідка боєм" з одночасним моніторингом реакції Росії.

Якщо Росія не втрутиться у процес шляхом введення в Україну нових військових сил, то зламавши опір бойовиків вздовж лінії розмежування можна буде розвинути успіх і просуватись далі, аж до російського кордону, звільняючи окуповані рашистами міста. Якщо ж Росія втрутиться, то ситуація просто повернеться до того стану, у якому перетікала останні два роки.

Нам же наразі залишається лише всіма можливими способами підтримувати свою армію і вірити у краще. Адже є всі підстави говорити, що нинішні події на Донбасі – це так звана зав'язка великої розв'язки.