Підполковник Журавльов про білий порошок, контрабанду і "рішал" з корочками МВС

Микола Вікторович Журавльов – 34-річний підполковник Збройних сил України. Військовий комісар Ужгородського міського об'єднаного військового комісаріату. Учасник бойових дій на Сході України. З квітня по липень 2015-го року виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей де, крім бойових дій, брав участь у затриманні контрабандних вантажів.

- Миколо Вікторовичу, минулого року Ви виконували бойові завдання у зоні проведення АТО і за цей час з Вами трапилось кілька непересічних подій. Одна з них – догана за зрив мобілізації в Ужгороді...

- В зону проведення Антитерористичної операції я відбув у квітні місяці 2015-го року, а в кінці травня до мене доводять інформацію, що мені виставлена сувора догана "За невиконання плану під час 4-ї хвилі часткової мобілізації". Вийшов абсурд. По-перше, на момент винесення догани я два місяці виконував завдання у зоні проведення АТО. І по-друге, за цю ж 4-ту хвилю мобілізації, за яку мені винесли сувору догану, майору Л. який тоді тимчасово виконував обов'язки військового комісара міста Ужгород, було оголошено подяку тодішнім ТВО військового комісара Закарпатського ОВК полковником Г. за виконання плану.

Я на посаді з 12 березня 2015 року, а до того навчався в національній Академії Оборони на стаціонарі. Тобто, я випустився з Академії і на посаду воєнкома потрапив, можна сказати, під кінець 4-ї хвилі мобілізації. Пропрацювавши на цій посаді близько місяця, я відбув для виконання бойових завдань у зону проведення АТО, а мобілізацію проводив мій заступник, майор Л. І виходить так, що за один і той самий захід йому винесли подяку, а мені сувору догану. Ну не абсурд?

- А було за що виносити догану чи подяку?

- Ті черги мобілізації (4-та і 5-та) в Ужгороді взагалі не вдалися – були виконані відсотків на 20-33%, не більше. Якби я ними займався, питань нема – давайте догану. А так я воюю на Сході України проти російських окупаційних військ, а в цей час мені виносять сувору догану за невиконання плану мобілізації в Ужгороді. До речі, коли я з зони АТО повернувся, то виконав план 6-ї хвилі мобілізації більше, ніж на 58%. Це при тому, що наряд на 4-ту хвилю був менший, аніж на 6-ту. Після мого повернення було проведено ряд заходів і, як не дивно, на 6-ту хвилю часткової мобілізації пішло дуже багато добровольців, чого не було під час 4-ї хвилі часткової мобілізації.

- Чим завершилась історія з доганою?

- Ця історія викликала велике обурення з боку громадських активістів і волонтерів. Вони почали звертатись і до Президента, і до начальника Генерального штабу і, врешті-решт, під тиском громадськості в кінці 2015-го року цю догану скасували. Спочатку я сам хотів подавати до Ужгородського міжрайонного суду, але вийшло так, що були певні заходи тут у військовому комісаріаті, які потребували моєї безпосередньої участі, тому мені було не до того. А так, мене ця ситуація також дуже обурила.

Розумієте, нормативно-правова база залишилась стара, а час же ж на місці не стоїть. Нам потрібно розвиватись, а ми живемо вчорашніми догмами. Ми не розвиваємось, тому що багато де сидять старі чиновники і не дають нам нормально розвиватись.

- Інша подія, яка трапилась з Вами в той період часу, це кримінальне провадження за затримку контрабандного вантажу на лінії розмежування…

- Ситуація була такого характеру. Коли я пішов на війну проти російських окупаційних військ і банд незаконних формувань, то служив на Донецькому напрямку. Спочатку я потрапив на одну досить легку посаду, але потім мене побачили серйозні люди, які замикались на заступника міністра оборони, і запропонували увійти до складу групи, яка боролася з контрабандними потоками на території Донецької області. Зокрема, у напрямку Зайцеве – Горлівка.

Справді, там було затримання відповідних фур. Але стосовно кримінального провадження – то преса трошки перекрутила. Лякали кримінальним провадження на підставі того, що військовослужбовці не мають права зупиняти ці фури, але до самого провадження справа не дійшла.

Ситуація була дуже незрозуміла і дивна. До складу мобільної групи входив представник військової контррозвідки Служби безпеки України. Він зупиняв дані фури і перевіряв документи. А от ті представники прокуратури і міліції, які приїздили з Артемівська (зараз Бахмут) "вирішувати" дане питання – оті лякали кримінальним провадженням, бо начебто ми незаконно зупиняємо фури.

- Можете розповісти більш детально?

Потік фур тоді був дуже потужний. Все відбувалось вночі. Схема була дуже відлагоджена.

Той скандальний випадок, про який Ви згадали, відбувся між населеним пунктом Зайцеве (наша територія) і Горлівка (тимчасово окупована територія). Ми отримали інформацію, що в 3:00 ночі буде перетинання лінії розмежування фурами у напрямку окупованої території на Горлівку. Ми зробили засідку, виставили "Секрети" і я спостерігав таку картину: по трасі в обидві сторони три-чотири рази їздив легковий автомобіль. Як виявилось – це була розвідка, яка перевіряла, чи немає ніде засідок, чи на блок-постах стоять потрібні люди і таке інше. Вони навіть представлялись діючою розвідкою. На жаль, не вдалося встановити – чи то була розвідка ЗСУ, ДПС чи інших правоохоронних органів – тоді було просто не до цього. Далі почався перехресний вогонь. На мою думку він був покликаний витягнути на себе наші виставленні "Секрети" та виявити вогневі місця мобільної групи і її вогневого прикриття. Тут варто зазначити, що командир нашого батальйону 30-ї ОМБР на блок-постах тоді розставив своїх людей у межах району відповідальності.

Через деякий час, трохи пізніше, аніж три години ночі, пролунав сигнал і почався рух. Вже світало і було видно в лісопосадці скупчення фур. Коли пішла перша фура, до блок-посту спостережного пункту за кілометр попереду неї вийшов коригувальник – так званий "фішкар". І так сталося, що вийшов він прямо на мене (я лежав у передовому "Секреті" – підповз чим ближче до дороги). Я його одразу ж поклав на землю і трохи згодом ми затримали цю фуру. В фурі були незрозуміла порошкоподібна речовина (я не можу стверджувати, що то були саме наркотики – я не експерт у цій сфері) і гроші.

Далі особисто мною по мобільному телефону був сповіщений начальник управління СБУ сил АТО в Донецькій області, який приїхав буквально негайно (хвилин за 30-40) з підрозділом "Альфа". Там же були затримані й ті "рішали" з посвідченнями МВС, які приїхали "вирішувати питання".

- Усі фури з посадки вдалося затримати?

- Що Ви! Там система у них так відточена, що поки ми затримали першу фуру, інші негайно розвернулись і роз'їхались різними напрямками.

Ця траса, де ми робили засідку, дає можливість рухом через лісопосадку оминати КПВВ Зайцеве, тому є дуже зручною для контрабандистів.

Ми встановили, що один з військовослужбовців був зв'язківцем між фурами і колишніми військовослужбовцями, які вже на той момент були звільнені, але чомусь стояли на блок-постах. Тобто, це була середня ланка взаємодії між блок-постами. Знайшли у нього на карточці кількасот тисяч гривень і безпосередньо на ньому золотий ланцюжок товщиною з палець.

Що мені ще стало дуже цікаво – на одному блок-пості солдати жили дуже бідно, а поруч був спостережний пункт, де солдати шикували. У них звідкись був шкіряний диван, кондиціонер, електрогенератор. Мене це зацікавило і я довів цю інформацію до керівника СБУ сил АТО Донецької області.

Що було далі, я не знаю, бо через кілька днів, 8 липня 2015 року мене наказом по Сектору було виключено зі списків і відправлено назад, в Ужгород.

- Наскільки мені відомо, після цього випадку взагалі даний батальйон прибрали з цього напрямку?

- Саме так. Там взагалі ситуація трапилась, яка виходить за межі зрозумілого. Ми ж затримали фуру. При чому, не просто на гарячому затримали, а ще й з супроводом представників правоохоронних органів! Вони мені кажуть: "Ми від такого-то". Я їм кажу: "Мені все одно від кого ви. Вийти з машини!". І після того, як я пересмикнув затворну раму автомата і дав команду військовослужбовцям на відкриття вогню у разі агресивної поведінки даних осіб незрозумілого походження, вони усвідомили, що щось пішло не так. Почали виходити з машини, руки почали трястись, посвідчення почали падати… Лякали нас проблемами, кримінальним провадженням. І після того дійсно почали знімати блок-пости і сторожові пости даного батальйону. Це факт.

Та, на жаль, це не всі неприємні наслідки цієї історії. Зараз про це вже можна говорити. Вагомий внесок у нашу справу зробив старший лейтенант ЗСУ Роман Галас. Він давав нам координати незаконного перетинання на окуповану територію автомобілів з вантажем. Вантаж був різним: слабоалкогольні напої, міні тютюнова фабрика, м'ясо курятини, сало, гроші, той же білий порошок невідомого походження…

І ось 8 серпня 2015-го року старшого лейтенанта Романа Галаса підірвали гранатою і намагались обставити все так, наче він вчинив самогубство – сам себе підірвав. Це був діючий офіцер ЗСУ, призваний в рамках мобілізації і повинен був через два дні після загибелі їхати у відпустку додому. Потім до мене приїхала його дружина, я підключився до цієї справи і почалися правові "дебати" з правоохоронними органами Донеччини. Ми звернулися до Президента і до Прем'єр-міністра України.

Президент, на якого ми покладали великі сподівання, скинув це звернення на Генпрокуратуру і у підсумку воно зійшло нанівець та не мало ніяких результатів. А ось тодішній Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк відіграв дуже важливу роль – він дав доручення створити відомчу комісію, до якої увійшли представники Генеральної прокуратури, Військової служби правопорядку, Судово-медичної експертизи, Служби безпеки України, громадський і політичний діяч Павло Федака, я і деякі інші військово-посадові особи, які могли б дати відповідні роз'яснення.

У підсумку було проведене розслідування, у ході якого ми виявили дуже багато фотоматеріалів з місця інциденту і згодом обставини загибелі (підриву) перекваліфікували. Отож, станом на сьогодні чорноту з даного бойового офіцера знято.

Якщо ж говорити відверто, то ті, хто "кришують" контрабандні потоки, виявили особу, яка "зливала" нам інформацію, і знищили її. А мене після останньої фури повернули у вихідне положення – на штатну посаду у військовий комісаріат міста Ужгород. Операцій таких за моєї участі було багато. Просто ця стала останньою. Мабуть, зупинили "не ту" фуру, раз такі наслідки пішли.

- Яка подальша доля затриманої фури?

- Всі попередні фури відправлялись на відстійники 30-ї ОМБР, а подальша доля цієї останньої фури дуже ганебна – після того, як суд виніс рішення повернути її власникам, місцеві активісти її просто спалили.

Знаєте, боляче, тому що це бізнес на крові. Стільки грошей, скільки було в тій одній фурі, я в житті не бачив. І це, як не дивно, фури йшли з України на окуповану територію, а не в зворотному напрямку. І цей рух фур напевне ж йде через всю лінію розмежування, і у Донецькій, і у Луганській області – минаючи КПВВ. Десь стріляють, відволікаючи увагу, а десь тихенько ночами переганяють фури з контрабандою. І мені ще цікаво, як вони повертаються назад? І як наші правоохоронні органи, зокрема Державна прикордонна служба України, їх пропускають, якщо вони офіційно не виходили за межі України? Адже у Державної прикордонної служби є система "Гард", яка фіксує виїзд і в'їзд на територію України транспортних засобів. Тобто, судячи з усього, корупція присутня навіть там.

- Руки не опускаються після такого?

- Руки не опускаються, але злість бере просто не уявляєте яка. В той час, як одні гинуть за Україну, інші зовсім поруч з ними набивають власні кишені. Але хочеться вірити, що добро переможе.