Навіщо на "Сі Бриз-2016" відпрацьовували десантування в Придністров'ї

Кінець липня ознаменувався цілою серією масштабних навчань, в яких українська армія відпрацьовувала різні завдання і ввідні. На цьому тлі сильно відрізняються міжнародні навчання "Сі Бриз-2016", які стартували 18 липня. Здавалося б "стандартні" вчення – а вони проводяться в Україні з 1997 року, проте докорінно відрізняються від попередніх перш за все відпрацьованими завданнями.

Насамперед, зазначимо, що до нинішнього року "Сі Бриз" не був суто військовим вченням зі стріляниною, а просто репетицією проведення різноманітних гуманітарних акцій, таких, наприклад, як відпрацювання допомоги населеному пункту в зоні лиха.

Причому дуже часто з американської сторони вони були простою формальністю – як було в 1999 році, коли "Сі Бриз" проходив в Одесі, проте без участі будь-яких флотських одиниць взагалі. Залучили українських офіцерів, яким показали комп'ютерне моделювання різноманітних ситуацій. Варто сказати, що їхня цінність була близька до нуля.

Проте вже в 2015 році спрямованість навчань корінним чином змінилася – якщо американці, румуни і турки відпрацьовували організацію всіх видів оборони в морі, в тому числі, наприклад, таке "екзотичне" для Чорного моря завдання як пошук підводного човна, то українські військові – висадку морського десанту на необладнане узбережжя.

У цьому ж році мало того, що терміни навчань змістили на два місяці – з вересня на липень, змінився і склад учасників – за зрозумілих причин не було турків, але найголовніше змінилося основне завдання. Вперше за багато років в акваторію Чорного моря увійшов американський десантний корабель - Whidbey Island – з морськими піхотинцями на борту.

На одному з етапів спільних навчань відпрацьовувалася спільна висадка американської і української морської піхоти (з нашої сторони був задіяний СДК "Юрій Олефіренко" (колишній "Кіровоград") на узбережжі в гирлі Дунаю. Цілком прозоро озвучувалося і завдання – відпрацювання багатонаціональної операції в зоні локального конфлікту. Цілком очевидно якого – у цьому районі він один – придністровський.

Про це, до речі, не ховаючись говорили багато – той же глава молдавського оборонного відомства на офіційній церемонії відкриття навчань різко висловився в бік Придністров'я, основна думка — без виведення російських військ ніякого дозволу конфлікту не буде.

Росія офіційно не коментувала ані навчання, ані їхні завдання, проте весь час навчань за кораблями міжнародної коаліції слідували два судна Чорноморського флоту – сторожовий корабель "Допитливий" та середній розвідувальний корабель "Екватор", чого раніше не траплялося ніколи.

До реакції російської сторони можна віднести і заяву 26 липня міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, який вже давно став мало не офіційним рупором Кремля в Європі. На думку німецького міністра, врегулювати придністровський конфлікт допоможе "надання Придністровському регіону особливого статусу, при збереженні територіальної цілісності і суверенітету Молдови". Тобто риторика все та ж, що і у випадку Донбасу, тільки рівень залученості країн НАТО в конфлікт зовсім інший.

Що стосується української позиції щодо Придністров'я, то природно, що після анексії Криму вона перетерпіла значних змін – зокрема, невизнана територія стала розглядатися як плацдарм у разі можливих масштабних бойових дій, загроза територіальній цілісності країни, джерело контрабанди на одеській митниці.

Таким чином, проведення "Сі Бриз-2016" слід розглядати як елемент американської стратегії щодо впливу на Росію через її анклави (формально чи неформально підконтрольні Кремлю), які захистити вельми і вельми непросто, так як вони не мають спільного кордону з РФ – мова йде насамперед про Калінінградську область, Крим та Придністров'я. Яким чином виписана демілітаризація цих регіонів на сьогоднішній день незрозуміло, проте реально такий геополітичний план "гри в довгу" існує, і Україна в ньому займає не останнє місце.

Фото: Генеральний штаб ЗСУ / Facebook