На південному фронті зміни. Чи відбудеться пробний штурм Новоазовська

Останні дні лінія протистояння на Донбасі раптово вибухнула на одному із стратегічно важливих напрямків - на півдні, під Маріуполем. Бойові дії тут ніколи не припинялися, однак, останні пару місяців вся увага як командування російсько-терористичних військ, так і ВСУ, була прикута до авдіївської "промки" і Світлодарзької дуги. В районі Широкіного відбувалися тільки "мляві" перестрілки. А тут різко збільшилася як кількість обстрілів, так і активізувалися дії ДРГ. Причому крім 120-мм мінометів в хід пішли і 152-мм САУ на вельми широкій ділянці - від Саханки до Павлополя.

Так, тільки 10 жовтня на одній ділянці Водяне - Широкіно противник буквально за годину випустив близько двохсот снарядів та мін з "Гвоздики", 120-мм і 82-мм мінометів. І це не рахуючи БМП, СПГ і гранатомети.

Таке загострення на тлі загального перемир'я і незвичайною дипломатичної активності викликає цілий ряд питань - починаючи від того кому вигідно і закінчуючи суто конспірологіченими версіями подальшого розвитку подій.

Як не дивно, але у цього локального загострення є й цілком конкретні стратегічні цілі. Насамперед, звичайно, це контроль над Маріуполем. Природно, від планів отримання сухопутного коридору в Крим і лобового штурму міста бойовики і їхні російські куратори відмовилися вже дуже давно - на дворі вже не літо 2014 року: і українська армія змогла створити три лінії оборони, та й кількість проукраїнського населення портового міста зросла в рази. Але тримати в напрузі ВСУ загрозою обстрілу міста й передмість (як це бувало не раз в 2015 році) цілком реально.

Тим більше, що цілком акутальним залишається досить старий план бойовиків з прориву української оборони в районі Харчовика - Гнутово і створення загрози з півночі комунікаціям маріупольського угруповання українських сил. Але враховуючи, що цей напрям представляє собою практично голий степ без природних перешкод, тобто за географічною ознакою вважається танконебезпечним, то навряд чи у генералів Генштабу не знайдеться пара-трійка сюрпризів для ворога, якщо той зважиться на прорив української оборони з допомогою танкових з'єднань.

Але крім регулярних і зараз досить масованих обстрілів інших ознак можливої конфронтації немає - з іншого боку фронту тут, як і раніше, базується "9-й полк армії ДНР" з досить посередньою дисципліною і явно недостатнім ударним компонентом. Чого тільки варті  недавні повідомлення "розмовної голови" Басурина про захоплення в цьому районі чергових бойовиків зі складу полку (до речі, не отримали жодних коментарів з нашого боку), так і до цих пір на слуху випадок, коли близько десятка таких "горе-військових" потрапили в полон до "правосєків". Ніяких об'єктивних даних про перекидання додаткових сил і коштів на сьогодні немає.

З іншого боку ряд військових експертів висловлює думку, що південний напрямок найближчим часом може опинитися полігоном для ЗСУ в плані можливого "пробного каменя" щодо силового вирішення питання реінтеграції окупованих територій. Можливості для цього у південного угруповання є - вже давненько тут зосереджені танкові резерви відразу двох танкових бригад, нещодавно пройшла ротація, серйозне посилення отримали військові, дислоковані в Маріуполі. Та й відстань до державного кордону за Новоазовськом та Сєдовом як би не найменша на всій протяжності лінії протистояння.

Інше питання - чи є політична воля і згода Заходу на такі досить різкі кроки. На тлі посилення антиросійської риторики західні партнери, думаю, могли б "закрити очі" на невелику локальну операцію як було, наприклад, на Світлодарській дузі, але не на таке масштабне порушення хоч тендітних, але реальних мирних домовленостей. Тому цей варіант хоч і не варто скидати з рахунків, однак навряд чи варто вважати на сьогодні реалістичним.

І ще один цікавий момент - на сьогодні на маріупольському напрямку немає підрозділів полку "Азов" - вони за деякими даними виведені на один з полігонів на бойове злагодження. І тут же відбувається дві події: різке загострення на їх ділянці відповідальності і широко розрекламоване створення політичної партії на базі членів громадської організації "Громадянський корпус "Азов", ветеранів полку "Азов" Національної гвардії та волонтерів. Нова партія позиціонує себе як збирачка всіх націоналістичних сил України. Під це запланований марш "Азова" у Києві 14 жовтня. І тут обстріл на їх "рідному" маріупольському напрямку. Бойовики дражнять "азовців"? Хочуть спровокувати на якісь заворушення в Києві? Або "гібриди, не бажаючи того, навпаки дають їм якусь моральну підмога в партійному будівництві?