Маріупольський напрямок. Коли ЗСУ накриють Пікузи та Саханку (КАРТА)

Повзучий наступ ЗСУ на Маріупольському напрямку зупинився вже досить давно. Війна на даній ділянці фронту носить виключно позиційний характер з вилазками нечисельних розвідгруп.

Зусиллями морпіхів і одного з розвідбатів наприкінці січня нашим воякам вдалося взяти у напівкільце Пікузи (колишнє Комінтернове) і впритул підійти до висоти "Дєрзкая". Раніше здавалося, що от-от Пікузи будуть нашими, від волонтерів навіть з'являлася інформація про те, що армія зайшла до села, яка потім спростовувалася. Наразі відбувається ротація, наші військові окопалися на позиціях.

Терористи регулярно завдають артилерійських та мінометних ударів по наших населених пунктах. Так за останню добу, згідно з відкритою інформацією прес-центру АТО, танк, артилерія та міномети бойовиків обстрілювали Красногорівку. В останні дні, згідно з інформацією нардепа, куратора "Інформаційного спротиву" Дмитра Тимчука, зі 122-мм артилерії терористи гатили по наших позиціях на поруч з Водяним, а також накривали позиції біля Лебединського. Поруч із Широкиним – пара БМП-2 ворога обстрілювала передові позиції сил АТО. З мінометів ворог працював по Новотроїцькому, Богданівці, Павлополю, та Чермалику. З гранатометів та стрілецької зброї обстріляли знову ж таки Павлопіль, Талаківку, Лебединське, Водяне, та Широкине.

Терористи обладнують для кожної своєї батареї відразу кілька вогневих позицій, за якими "кочують" знаряддя. Позиції намагаються займати переважно вночі. Після вогневих нальотів артилерія змінює дислокацію, або відразу ж виводиться на невеликий період часу на територію Росії. Від Новоазовська до кордону з Росією всього 10 кілометрів. До лінії фронту близько 16-ти. Від жителів окупованого Новоазовська надходить інформація про вихідні залпи, які вони чують постійно, що свідчить про роботу ствольної артилерії по наших позиціях.

Також бойовики знову почали використовувати тактику вилазок малих штурмових і снайперських груп. Від кулі снайпера 26-го лютого в Широкиному загинув 20-річний морпіх зі Слов'янська Роман Напрягло.

Втім, українська армія таки відповідає на провокації терористів. Пікузи перебувають під нашим вогневим контролем, також самі терористи скаржаться, що з мінометів ЗСУ ведуть вогонь по Саханці.

Проте, судячи за все, лише вогню на подавлення зі стрілецької зброї та мінометів на цій ділянці фронту замало. І, на перший погляд, виглядає логічним вогонь по ворогу з великокаліберної артилерії, що, звичайно ж, суперечить мінським угодам. Але ж як можна воювати інакше з ворогом, який не дотримується "Мінська". А угоди взагалі вже давно не працюють.

Варто нагадати, що і Пікузи за "Мінськом-1" мають бути нашими, але вже другий рік окуповані ворогом.

Ще наприкінці січня здавалося, що повзучий наступ ЗСУ завершиться взяттям Пікуз - також було просування у напрямку Верхньошироківського (колишній Октябрь) і в районі Широкиного, з метою розтягнути оборону ворога. ЗСУ зблизилися з позиціями бойовиківна висоті "Дєрзкая", яка є ключовим пунктом бойовиків на лінії оборони Азов (колишнє Дзержинське) – Саханка. І її взяття є пріоритетом. Таким самим, як і взяття Пікузів для подальшого просування до Новоазовська. Цілком можливо, що наше командування очікує слушної нагоди для бліцкригу по всій лінії фронту із метою вийти на кордон з Росією, взявши у кільце найбільші окуповані міста. У такому разі відсутність просування під Маріуполем є зрозумілою. Зараз ситуація на Маріупольському напрямку не влаштовує обидві сторони. Терористам потрібно відкинути ЗСУ подалі від "Дєрзкої" та Пікузів, оскільки ми стоїмо занадто близько і постійно працюємо по ворогу. Українській армії також не завадило б просуватися вперед, щоб не відчувати постійний тиск і вогонь терористів.

Враховуючи особливості грунту - кам'янистий степ дуже скоро розмерзнеться і перетвориться на болото, що ускладнить рух техніки, - нашому командуванню варто прийняти рішення або про наступ, або хоча б дати згоду на прицільний вогонь зі 122-мм і 152-мм артилерії по позиціях бойовиків у Саханці та Пікузах, звідки постійно бойовики завдають клопоту нашим воякам на передових позиціях.

Наразі все йде до того, що весною ми і надалі будемо бачити артилерійський пінг-понг на цій ділянці фронту. Проте, згодом наступ нашої армії є неминучим, оскільки із Саханки, Верхньошироківського та Пікузів ворог постійно загрожує Маріуполю - варто лише згадати лютневі обстріли Сартани, а також прильоти по житловому мікрорайону "Східний" в 2015-у році.