Армія і борги. Чому військовим затримують зарплату

В суботу, 8 квітня, пізно ввечері міністр оборони України Степан Полторак написав гнівний пост на своїй офіційній сторінці у мережі Фейсбук: "Щойно мені стала відома інформація щодо несвоєчасних грошових виплат у окремих підрозділах 72-ї бригади та дав доручення відповідальним посадовим особам з'ясувати усі обставини того, що відбулося та притягнути до дисциплінарної відповідальності винних".

Мова йде про те, що бійцям, як мінімум, героїчної 72-ї бригади (тої самої, що захищає Авдіївську "Промку"), вже майже півроку не платять грошове утримання за перебування на "передку" і участь у бойових діях.

Цей пост швидко набрав популярності: більше тисячі лайків і півтори сотні поширень станом на ранок понеділка. Однак, дана проблема з'явилась далеко не позавчора ввечері.

Ветеран АТО, а зараз популярний блогер Мартін Брест ще на початку квітня піднімав це питання, причому, як у соціальних мережах, так і у високих кабінетах.

Нагадаємо, що міністр оборони в цей час перебував у Канаді з робочим візитом, мабуть тому не міг відреагувати вчасно. Також цікаво те, що начальника Генштабу Віктора Муженка також було повідомлено про проблему, але публічної реакції від нього немає досі.

Однак, і без цього люди з великими зірками на погонах зарухались і навіть спробували заперечити звинувачення. Так, ще 6 квітня командир 138-ї бригади Сергій Пашко написав Мартіну Бресту наступного листа:

"Висвітлена Вами проблема – відповідає дійсності, але не в наданому контексті. Вищевказані військовослужбовці отримували винагороду за участь в АТО в розмірі 2400 грн щомісячно, та недоотримали грошову винагороду за час перебування на лінії бойового зіткнення на глибині ротних опорних пунктів, у зв'язку з відсутністю визначеної, фінансовими документами, довідки про їх там перебування. Довідки не надійшли від частини до якої вони прикомандировані. З моменту надходження вищевказаного документу – винагорода буде виплачена. Від себе хочу зауважити, що зневага та призирство до людей, що виконують завдання на визначених командуванням місцях, будь це передова або тил – не личить громадянину та патріоту України. Прошу Вас вищевказану відповідь розмістити на Вашій сторінці. З повагою командир 138 ртбр"

Треба віддати належне Мартіну Бресту, який проявив послідовність і опублікував у себе на сторінці цього листа, але товаришу командиру 138-ї бригади це навряд чи сподобалось:

"Шановний Сергій (ви ж полковник, так?). Пише вам сержант запасу, командир мотопіхотного взводу. Ви не платите АТОшні переднього краю СВОЇМ (не чиїмось там, полковник, а своїм) людям протягом чотирьох місяців. Тому що "не отримали документів". Ви нічого не зробили для їх отримання – вам же ж ніколи, і взагалі, в нашій армії солдат свої проблеми повинен вирішувати сам, мені б не знати. Чому я, звичайний дембель, можу приїхати до ваших солдат на фронт і офігіти від того, що відбувається, а Ви – ні? Документи не прийшли? Серйозно? Вам розповісти, де Авдіївка знаходиться, і як туди проїхати?"

Як би там не було, а як мінімум зі 72-ю бригадою проблему вдалося вивести "на світ Божий" і донести до найвищого керівництва. Тепер "замнути" справу не вдасться – сам міністр оборони публічно дав зрозуміти, що в курсі проблеми. Тепер якщо не буде вирішення – спитають з нього.

Але, як виявилось, подібна проблема не лише в 72-й бригаді. В коментарях до вищезгаданого посту Степана Полторака почали писати бійці з інших військових підрозділів.

Взагалі, ситуація незрозуміла і навіть трохи дика, як на 2017-й рік. Адже ще минулого літа Depo.ua зі слів бійців української армії писав, що ситуація з виплатами грошового забезпечення суттєво покращилась і заборгованостей, як таких, практично немає.

"Військовослужбовці 6-ї хвилі мобілізації взагалі ні на що не скаржаться. Бійці різних військових формувань повідомляють, що грошове утримання і премії виплачуються вчасно (максимум – затримка кілька тижнів) і навіть розповідають про випадки, коли за участь у бойових зіткненнях з ворогом отримували ті самі заповітні 1 000 грн добових" – писали ми тоді і вірили у те, що ситуація стабілізувалась всерйоз і надовго.

Однак, як бачимо, ні. В тилу досі сидить величезна армія військових бюрократів, які чіпляються за кожну формальну причину, щоб не платити військовослужбовцям їх кровні – подекуди в самому прямому значенні цього слова.

А найгірше те, що цей тиловий фінансовий саботаж не лише деморалізує бійців на передовій, але й підриває довіру громадськості до інституту Збройних сил України, які лише почали розвиватись на контрактній основі. В той час, коли верховне командування ЗСУ, а також воєнкоми на місцях зі шкіри пнуться, щоб повернути в людей довіру до держави та її армії і забезпечити необхідну кількість контрактників та резервістів, такі як вищезгаданий Сергій Пашко рубають всі ці зусилля на корню.

А потім ми щиро дивуємось: і чому це стільки військовослужбовців хочуть розірвати контракт?

Однак, світло в кінці тунелю є. Вже наступного дня Степан Полторак відзвітував перед громадськістю про існування ще однієї проблеми (неналежні умови утримання бійців) і про заходи її вирішення.

"Прийняв рішення відправити спеціальну комісію на Чугуївський полігон, де наразі розміщено особовий склад 54-ї бригади, для перевірки фактів неналежних побутових умов, у яких проживають бійці. Дав вказівку відповідальним посадовим особам у найкоротші терміни усунути усі недоліки. Окрім цього, буде проведено службове розслідування за даними фактами, а усіх посадових осіб, чиї дії призвели до недбальства, буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності" – написав міністр оборони.

Побачимо, що з того вийде.