Коли Україна почне продавати зброю НАТО

Нещодавня заява міністра оборони Литви, що його країна не буде купувати українські бронетранспортери через те, що вони не відповідають стандартам НАТО, знову підвищила градус дискусії з приводу того, чи готова українська військова промисловість працювати в умовах нових реалій.

Ні для кого не секрет, що українська військова промисловість є залишками старого радянського ВПК і на сьогоднішній день здатна випускати майже виключно ті чи інші варіації радянського озброєння. Тому весь час незалежності наш збройовий експорт був традиційно орієнтований на близькосхідний, тихоокеанський, азіатський і африканський ринки. Про виробництво зброї за стандартами НАТО ніхто і не замислювався - і цього були об'єктивні причини. Адже лабораторій, які могли б підтвердити відповідність нашої продукції стандартам НАТО в Україні немає. І створювати їх тут ніхто не буде, а значить, доведеться користуватися послугами центрів стандартизації НАТО. А це дуже і дуже дорого і при наявній дрібносерійної збірці - взагалі просто нереально. Ще дорожче - вносити конструктивні зміни в уже існуючі зразки озброєнь і техніки.

Варто подивитися на приклад своїх західних сусідів, які тільки нещодавно вступили в НАТО. Ті ж самі поляки, наприклад, лише зараз - через 17 років після вступу до цієї організації почали виробляти техніку за стандартами організації - та й то, це - фактично модернізації старої радянської. Яскравий приклад - нещодавня презентація танка РТ-16, фактично варіанту Т-72, де замість 125-мм гармати радянського зразка стоїть120-мм гладкоствольна гармата місцевої розробки (Huta Stalowa Wola SA).
А від українських заводів затяті патріоти чекають зброї за натовськими стандартами вже зараз. Коли країна знаходиться в стані війни, коли спостерігається дефіцит платіжного балансу і елементарна відсутність коштів для розвитку будь чого.

Та й навіть якщо станеться диво, і наші конструктори і виробники зможуть освоїти виробництво новітнього озброєння, виникне інше питання - кому продавати? Ринки зброї розподілено дуже давно, і ніхто не поспішатиме пускати Україну на настільки ласі шматки пирога. А виробництво для власних збройних сил поки не є пріоритетом - з різних причин - починаючи з наявності у військах радянського озброєння до відсутності коштів. Адже не секрет, що східно-європейські країни, які вступили до НАТО, широко використовують радянську техніку впродовж багатьох років. Так, в Угорщині перебуває на озброєнні 30 радянських танків Т-72, в Польщі - п'ять сотень Т-72.

У сухопутних військах Румунії (член НАТО з 2004 року) експлуатуються різні варіанти танка Т-55, який почав випускатися в СРСР в 1958 році. А у ВПС цієї країни ще задіяно старі радянські МіГ-21 (щоправда, модернізовані ізраїльтянами).

Озброєння сухопутних сил Болгарії також в основному радянське - це понад 500 танків Т-72 і Т-55, старі БТР-60 і бойові машини піхоти БМП-1.
На озброєнні армії Словаччини все ще знаходяться більш ніж 200 радянських танків Т-72М та 22 винищувача МіГ-29, з яких 12 модернізовано за стандартами Альянсу. І лише до 2020 року Словаччина має намір замінити більшу частину старої радянської техніки.

Єдиним сектором військової промисловості, який на сьогодні вже впритул підійшов, а за деякими моментами - вже навіть працює за стандартами НАТО є авіабудування. Так, влітку 2015 року сертифікат відповідності Північноатлантичного альянсу AQAP 2120 на проведення робіт з модернізації літаків Ан-26 отримало державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації» (ЦА).
Лише протягом 2015 року підприємство виконало роботи по ремонту і технічному обслуговуванню десятка літаків сімейства Ан Військово-повітряних і військово-морських сил ЗСУ, Національної гвардії, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, а також Міноборони Угорщини.

І це не єдиний приклад такого співробітництва із західними партнерами. Фактично можна стверджувати, що вже сьогодні перевести транспортну авіацію України на західні стандарти - справа найближчих декількох років.

Підводячи підсумок, можна сказати, що появи конкуретноздатних зразків українського озброєння, які повністю відповідають стандартам НАТО, варто очікувати не раніше, ніж в 2025 році. А до того українській військовій промисловості доведеться пройти непростий шлях, який буде аж ніяк не посипано трояндами. І таких «провалів», як, наприклад, з литовськими бронетранспортерами, буде ще багато - треба просто не розводити паніку, а робити висновки і йти далі. І все у нас буде гаразд.