Чому озброєна місія ОБСЄ на Донбасі - це фейк

Перша і напевне остання в цьому році зустріч голів "Нормандського формату" щодо врегулювання ситуації на Донбасі не призвела фактично ні до яких результатів. Єдине, що в публічному середовищі знову почалася активна дискусія про збройну місії ОБСЄ в зоні конфлікту. Знову – тому що ця ідея вперше з'явилася восени 2015 року в рамках мінського формату, потім піднімалась навесні 2016 року, однак швидко зійшла нанівець, тому що проти неї активно виступив Кремль.

За деякими даними зараз нібито Путін стиснувши зуби погодився. Які будуть повноваження подібної місії, чим вона буде займатися на сьогоднішній день незрозуміло. Однак можна лише з великою часткою ймовірності говорить про те, що навряд чи просто озброєні пістолетами європейські спостерігачі зможуть зупинити війну.

Почнемо з того, що організація такої місії в нинішніх умовах взагалі малоймовірна через те, що для реалізації цієї ідеї потрібно відповідне рішення ОБСЄ, яке приймається голосами 57 країн-учасниць організації. А як ми бачимо з різних загальноєвропейських процесів (починаючи від санкцій і закінчуючи зовсім простими питаннями) внутрішньої єдності європейських країн просто немає. І це без урахування путінських агентів впливу та пропаганди, в які вкладено колосальні кошти.

Отже - ОБСЄ ніколи нічого подібного не робило (тобто в структурі немає уявлення про повноваження, склад, юридичні обґрунтування), ні відповідного досвіду, ні штатних фахівців. Те, що було в сучасній історії Європи – це поліцейська місія ЄС в Косово, але це зовсім інший формат і зовсім інші моменти.

Далі – більше. Як сподіваються наші політики повноваження місії дозволять забезпечити припинення вогню, відведення важкої військової техніки і виведення російських військовослужбовців, а також відновити контроль над українсько-російської частиною кордону.

Як у квітні 2016 року говорив Президент Порошенко: "Поліцейська місія ОБСЄ повинна виставити діючі збройні пости в місцях відведення важкої техніки і на неконтрольованій ділянці російсько-українського кордону з метою припинення постачання бойовикам російської техніки та боєприпасів через нього". На його думку, наступними кроками "поліцейських ОБСЄ" повинні стати підготовка та проведення виборів, а потім – передача влади новим представникам українського Донбасу. Але як ми розуміємо, Петро Олексійович озвучує тільки свої побажання, які на сьогодні, на жаль, далекі від реальності.

Фактично члени такої збройної місії будуть виступати в жодному випадку не миротворцями, а якимись "спеціалістами, що забезпечують безпеку", тобто їх діяльність буде в загальних рисах нагадувати сьогоднішню. А те, що ми бачимо зараз більше нагадує цирк - з установками незрозумілих відеокамер (на які спущені сотні тисяч євро), обстрілами і розстрілами бойовиками безпілотників (за дуже неповними відомостями місія за час роботи на Донбасі втратила не менше чотирьох таких дорогих "іграшок"), погрозами самим членам місії і недопуском в певні райони. Про якийсь контроль відведення бойової техніки взагалі не йдеться – європейцям і росіянам (а їх у складі місії на сьогодні чимало) цілком вистачає відписки "пішли на навчання" на питання про недостачу танків або САУ в місці зберігання.

Залишається відкритим питання про те, як відреагує окупаційна влада. Адже навесні так званий "голова "ДНР" Олександр Захарченко влаштував формену істерику з цього питання, заявивши буквально наступне: "...я буду розцінювати це як інтервенцію, і всіх ОБСЄшників, хто буде зі зброєю, буду розстрілювати, щоб у них навіть бажання не виникло прийти сюди з пістолетом". Та й позиція Росії в мінському процесі вельми суперечлива – те що говориться західним партнерам майже ніколи не втілюється в життя.

Таким чином, для того щоб така місія стала хоча б потенційно можливою, потрібно подолати просто море юридичних та бюрократичних перепон і формальностей, узгодити чисельний та національний склад контингенту, знайти сотні мільйонів євро на утримання цієї місії і так далі. Тобто потрібні час, політична воля і гроші. Поки ж у Європи немає навіть консолідованої позиції щодо санкцій і загальної оцінки конфлікту.

Так що на сьогодні всі розмови про "поліцейську місію ОБСЄ" – це всього лише спроба сторін тягнути час, навіть не намагаючись почати виконувати мінські угоди (які для Російської Федерації виконати просто неможливо).