Чому Гіркін досі живий

Соцмережі рясніють варіантами: Малофєєв, Бородай, "легітимний"? Ясна річ, не забутий і той, хто за власним зізнанням, "натиснув на спусковий гачок війни" - Ігор Гіркін, який відгукується на поганяло Стрілок (Стрєлков).

Ось і останню добу розганяються у всесвітній павутині його нові роздуми про верховного головнокомандувача РФ - Путіна. Дата "відвертостей", можливо, і не "вчорашня", всі три роки терорист не скупиться на гучні заяви і закривати рот, схоже, не має наміру. Однак, по-перше, це дозволяє судити про сприйняття російськими наці російського проголошеного нацлідера, по-друге, природним чином провокує задати питання "чому ця істота досі жива?"

Але спершу про те, що воно наговорило. Отже, в свіжому ролику Гиркін заявляє, що в останні роки лідер РФ виглядає як повія, яка намагається всім сподобатися і лиже всім п'яти. Путін біжить від образивших його американців до китайців, отримує стусана під зад від китайців, і знову біжить підлабузнюватися до Америки, вважає Гиркін. "Замість того, щоб зайнятися своєю країною, він (Путін) бігає по колу і отримує стусани. Все більш принизливі для країни", - заявляє колишній ватажок бойовиків.

Більш того, Гиркін вважає, що в протистоянні з Україною Росію настільки принизили, що це не лізе в жодні рамки. Відзначивши, що і у мракобісів бувають просвітлення, додамо - терорист заявив також, що йому відомо про план керівництва Росії віддати деякі території РФ Японії, щоб "вирвати Японію з лап США". Погодьтеся,в Росії вбивають і за менше. Тим часом, не заперечуючи того факту, що подібні "красені" рідко закінчують своєю смертю, ризикнемо припустити, що для Ігоря Івановича "час сповідатися ще не настав".

І ось чому.

Не існує особистості Ігор Іванович Гиркін як самоцінної одиниці. Це функція і рупор однієї з веж Кремля і (або) Луб'янки (що зело одне і теж), і це дозволяє йому безбідно існувати, то занурюючись в андеграунд, то спливаючи з кожної федерального праски. Закривши проект "Новоросія", але не маючи наміру йти з України, Москва проте шукає (і, треба думати, знаходить) собі нові цілі на цій Землі. Можна гадати, яка країна стане наступною жертвою, і коли це станеться, але складно заперечувати, що для спроб проведення нових "маленьких переможних воєн" знадобляться досвідчені "натискателі на гачок". І, залежно від обставин, розкручений бренд "300 Стрілковців" цілком може знову відіграти значну роль як в розпалюванні війни, так і в її інформаційній розкрутці. При цьому антіпутінізм (реальний або міфічний) Гиркіна не має жодного значення. Швидше навіть зіграє в плюс агресору. Мовляв, погляди у нас різні, але в головному ми єдині.

Далі. Далеко не кожен з тих, хто в силу професії, особливої політичної стурбованості або особистої зацікавленості стежить за "відмінком" цих "носіїв смолоскипу Новоросії" може перерахувати всі імена відвідувачів кафе "Вітерець" або тих, хто невдало покатався на ліфті. Переважна більшість пересічних по обидва боки російсько-українського кордону, будьте впевнені, не знає не тільки прізвищ "полеглих", а навіть і про існування тенденції. Ну, інфаркт, буває. А ось в випадковість смерті "Стрєлкова", гадаємо, не повірить ніхто. (Навіть, якщо він дійсно раптом драматично послизнеться в душі). На "ватний" пасивний плебс Кремлю, звичайно, наплювати. Хто і коли питав їх думку? Але проблема в тому, що в Росії є дуже не маленька кількість червоно-коричневих пасіонаріів, чиї очі засвітилися надією в момент окупації Криму, частина з яких пройшла Донбас і зараз не може не відчувати розчарування в "слабкому керівництві". На тлі економічного погіршення ситуації в країні і всього, про що говорить Гіркін, його смерть для них може стати аналогічною пострілу "Аврори". Вони не стануть узгоджувати свої акції зі столичною мерією і Росгвардією, їх не налякаєш.

Про це, здається, відмінно знають на російському "самому верху". А тому до певної години X Гіркін може безкарно нести все, що йому заманеться.

Все записується…