Знищення пам'ятника бійцям УПА: Чому Качинський взявся за бензопилу

Минає друга доба від моменту, коли у селі Грушовичі в Підкарпатському воєводстві Польщі було розібрано пам'ятник воїнам УПА. Який за два роки перед тим осквернили вандали.

За цей час ми почули думку Володимира В'ятровича, який констатував, що у Польщі роковини операції "Вісла" відзначають продовженням злочинів, вчинених комуністами. І дізнались, що Український інститут національної пам'яті ініціює зупинку процесу надання дозволів на проведення пошуку поховань та впорядкування польських місць пам'яті в Україні. Принаймні, до моменту розслідування подій в Грушовичах.

Більше того, ми довідались чимало подробиць стосовно того, що провокації в Польщі нібито були замовлені людьми з оточення помічника президента РФ Владислава Суркова і керівника Інституту країн СНД Костянтина Затуліна. Ми – якщо раптом повірити "Інформнапалму" – навіть знаємо, за скільки тисяч євро можна підготувати акт антиукраїнського вандалізму в Польщі.

І все це, насправді, не має жодного значення.

Бо доморощені ідіоти – рівно як і кадрові чи позаштатні співробітники ФСБ, готові цих ідіотів використовувати – є практично скрізь. Вони є в Україні (досить згадати наші "акції націоналістів" чи обстріл із гранатомета польського консульства). Вони є в Польщі. А також у США, Великій Британії, і ,можливо, навіть у Папуа-Новій Гвінеї. Але річ не в тому.

На відміну від всіх антипольських акції в Україні, і більшості антиукраїнських – у Польщі, акція в Грушевичах була не спонтанною і не таємною.

Пам'ятник руйнували серед білого дня, в присутності сільського війта – а є інформація, що і за його активного схвалення. Себто мова йде не про хуліганський вчинок, а про щось, що цілком тягне на нову державну політику. І якщо іще місяць тому міністри закордонних справ України та Польщі Павло Клімкін та Вітольд Ващиковський засуджували акти вандалізму в Україні та Польщі і назвали їх провокаціями Росії, то зараз з польського боку долинає гробова тиша.

Ну, якщо не рахувати, звичайно, обіцянок польських нацистів продовжувати подібні акції.

Нове загострення стосунків при тому виглядає не випадковістю і не російською провокацією, а свідомим політичним курсом польської партії влади. Бо не важливо, скільки євро отримали хлопці в касках і з інструментами. Важливо, чому війт за цим спостерігав, схвалював – і залишився при тому війтом. Чи за його спокійне існування теж заплатив Сурков? А якщо так – то кому і скільки?

Зрозуміти причини переходу до подібного "жорсткого піару" з боку польської влади, насправді, легко. Бо повідомлення про знищення українського пам'ятника день у день співпало з інформацією про те, що за даними польських соціологів, "Право і справедливість" вперше за останні роки опустилась у списку симпатій виборців нижче, ніж опозиційна "Громадянська платформа". За останніх два місяці партія Туска (якого, нагадаємо, за цей час черговий раз встигли звинуватити у замовчуванні результатів Смоленської катастрофи, зраді польських і інтересів і т.д.) набрала 4 відсотки симпатій і дійшла до позначки в 31% підтримки – проти 29 у "ПіСу". Особистий рейтинг Ярослава Качинського теж продовжує падати – за місяць він загубив 2,3%. .

Тому "Право і справедливість" намагається мобілізувати свій електорат, підігріваючи градус боротьби з лібералами, абортами та українцями. І не розуміючи тої простої речі, що їхній основний націоналістичний електорат і без того мобілізований до краю, а дурна комедія з "Туском – другом Путіна", чи божевільний фарс зі знищенням українських могил тільки відштовхують від них адекватних поляків, які дотепер вагались у своїх преференціях.

Тому українській владі – включно з МЗС і, можливо, президентом – не варто зберігати паузу стосовно подій в Польщі. Протестувати можна і треба. Лиш не ставити при тому знак рівності між нацистами з російською зарплатою та Качинським з обвислим рейтингом з одного боку, і всією рештою Польщі – з іншого. Бо хвиля антипольської істерії в Україні, рівно як і масовий антиукраїнський психоз у Польщі – це саме те, на що розраховують затуліни з сурковими.