За що арабські шейхи зненавиділи Обаму

Візит Обами до Саудівської Аравії вийшов тихим і дещо загадковим. Власне, і почався він, м'яко кажучи, без зайвої помпи — американського президента в аеропорту, всупереч всіх дипломатичних норм, зустрічав цілий губернатор столичного регіону, а місцеве телебачення не транслювало зустрічі короля з президентом США.

Звичайно, Обама зустрівся з усіма, з ким було заплановано, але жодного детального пресового відображення подробиць цих зустрічей не знайти.

Причин такої стриманості, яка межує з відвертою ворожістю — чимало. Останнім — і, ймовірно, найяскравішим штрихом став скандал, пов'язаний з підозрами про причетність саудівської королівської родини (про конкретні імена героїв історія поки мовчить) до терактів 11 вересня 2001 року. На фоні цих підозр Конгрес прийняв законодавчий акт, який дозволяє залучати до кримінальної відповідальності будь-кого, причетного до фінансування тероризму — не зважаючи на громадянство, вік, чи монарший сан.

У відповідь на ці законодавчі приготування минулої суботи Саудівська Аравія пригрозила Вашингтону продажем всіх своїх активів та цінних паперів, випущених США. Загальною вартістю щось між 600 та 750 мільярдів доларів, на хвильку.

Щоправда, через три дні, 19 квітня, офіційний представник Білого дому Джош Ернест, посилаючись на доповідь комісії з розслідування терактів 11 вересня, заявив, що у влади США поки немає достовірних доказів причетності Саудівської Аравії до цих атак. Що не надто сильно розрядило ситуацію.

Все це відбувається на додаток до різко негативних емоцій, яку традиційні монархії Перської затоки відчули в момент зняття західних санкцій зі свого одвічного ворога, Ірану.

І от за таких умов Обама спробував поговорити з шістьма державами Перської затоки про “виклики безпеці” та “міждержавні конфлікти” в регіоні. Що, в перекладі з дипломатичної на людську мову, означає — що робити з терористами Ісламської держави та Іраном. Ну і заодно спробувати переконати їх, що мирний Іран — мирним Іраном, але США не відмовлять від підтримки своїх давніх і традиційних союзників у регіоні.

По великому рахунку, спробував відновити спокій у вибухонебезпечному регіоні, який і раніше не відрізнявся спокоєм, а зараз остаточно перетворився на геополітичний хаос.

Раніше на Близькому Сході були друзі США (і головний з них — Саудівська Аравія) — та вороги США, найяскравішим з яких був Іран. Зараз все стало інакше.

Тепер є Саудівська Аравія, керівництво якої (принаймні — родичі керівництва якої), ймовірно, причетні до фінансування терактів 9/11 у США, а також до фінансування ісламських радикалів усіх можливих мастей.

І є Іран, який балансує на тонкій межі між відвертим ядерним божевіллям — і сукупністю паскудних геополітичних ігор, які стають можливими для Тегерану завдяки зняттю західних санкцій, і які практично неминуче призведуть до нових конфліктів та сутичок в регіоні.

Є Єгипет, де військові воюють з релігійними радикалами. Є Сирія, де всі воюють з усіма. Є Ірак, де все майже так само, як в Сирії — з тією тільки різницею, що кожен мешканець Іраку може чесно сказати: “В усьому винні американці”.

І на тлі цього відвертого хаосу є Ер-Ріяд, який, у активній співпраці з Каїром, намагається збудувати якщо й не арабську наддержаву — то потужний військово-політичний блок, здатний протистояти Ірану. Блок, який протистоянням Ірану навряд чи обмежиться.

Схоже, спроби втихомирити Близький Схід — і не допустити при тому там ні масштабного збройного конфлікту, ні формування “арабської супердержави”, стануть однією з ключових проблем як Обами, так і його наступника — ким би він не виявився. Хоча від бачення простого галантерейника-популіста Трампа у смертельно небезпечному лабіринті близькосхідної політики стає відверто зле. Чи вдасться виконати це завдання Сполученим Штатам Америки — покажуть найближчі два-три роки.

А поки що маємо такий промовистий факт, що під час зустрічі Обами з королем Салманом саудівське телебачення показувало сюжет, де монарх вітав учасників саміту Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, які з'їхалися в Ер-Ріяд напередодні.