Який "руській мір" Путін хоче захищати у Малі

Не минуло й доби від направду жахливого теракту, під час якого ісламісти, підірвавши авто з вибухівкою у військовому таборі армії Малі в Гао, вбили 60 і поранили близько 120 осіб, як з'ясувалось, що Росія готова прийти на допомогу цій західно-африканській країні.

"Президент Росії підтвердив готовність російської сторони до підтримки зусиль керівництва Малі з боротьби з екстремістськими угрупованнями і до подальшого нарощування співпраці в сфері антитерору", - повідомили в Кремлі.

З одного боку, бажання допомогти Малі може видатись в чомусь навіть логічним.

На даний момент уряд цієї країни не контролює майже половину своєї власної території, яка підпала під вплив химерного конгломерату кочівників-туарегів і близьких до Аль-Каїди ісламістів – які, втім, нерідко конфліктують і між собою.

Збройні сили Малі, принаймні, на папері, налічують близько 10 тисяч осіб, разом із поліцією і жандармерією – це на 16 мільйонів населення країни. Хоча при тому ходять чутки, що далеко не всі і без того вкрай небагаточисельні армійські підрозділи готові негайно виконувати вказівки центрального уряду. Таким чином, за допомогою позавчорашнього теракту близького до Аль-Каїди угруповання аль-Мурабітун, терористи вивели з ладу майже 2% армії Малі – що явно не сприятиме стабільності в цій державі.   

З іншого боку Росія, яка, попри заяви Путіна, на даний момент не виграла жодної "війни з терором", не виглядає адекватним "донором сили і стабільності" для цього африканського регіону. Війна з ісламістами в Сирії далека від завершення. Середньоазійські пострадянські республіки просять в Москви підкріплень для протистояння з афганськими угрупованнями. Та що там далеко ходити – три дні тому в Чечні арештували 60 буцімто пов’язаних з Ісламською державою бойовиків, а локальні контртерористичні операції в Дагестані трапляються як мінімум двічі-тричі на тиждень.

Проте Путін хоча "поборотись із терором" в Малі. Для чого? Тим паче, що в цій державі вже є достатньо потужний іноземний військовий контингент, який по мірі сил стримує наступ туарегів та ісламістів. Це 1300 французьких військовослужбовців, що здійснюють безстрокову операцію "Бархан". У Парижа давні зв’язки з Малі, яка колись була французькою колонією.

Втім, саме той факт, що активна військова операція французів ("Сервал", 2013-14 роки), та теперішній французький гарнізон, дозволили стабілізувати лінію фронту, і помітно скоротити потік біженців з Малі до Європи (які зазвичай рухались через Алжир власне до Франції), здається, і не подобається Путіну. Користуючись трагічною випадковістю, Росія, ймовірно, має намір розпочати операції і в цьому регіоні, зруйнувавши крихку й добре озброєну рівновагу. А після того, як лінія протистояння знову почне гойдатись з півдня на північ і назад, виганяючи людей з добре обжитих місць в бік далекої для них Європи, Кремль, як водиться, оголосить про "перемогу" й втручання в події припинить. Надавши Парижу можливість з'ясовувати, хто з кількох десятків тисяч "свіжих" біженців є справді жертвою війни, а хто – переодягнутим терористом.

Тому залишається надіятись, що в Бамако, тверезо оцінивши потенційні наслідки подібного втручання, попросять допомоги все-таки у Парижу, а не в Москви.