Чому в ЄС так бояться наслідків блокади "Л-ДНР"

Багатосоттисячного валу біженців з Донбасу до ЄС не буде. Як тільки це зрозуміють в європейських столицях – то критика транспортної блокади притихне

Журналіст відділу «Світ»
Чому в ЄС так бояться наслідків блокади…

Реакція Заходу на "офіційну" блокаду транспортного сполучення з "Л-ДНР" виявилась, загалом, сподіваною.

У випадку зі США, де роль Держдепу тепер виконує Білий дім, і держсекретар Тіллерсон стосовно переважної більшості питань консультується не зі своїми підлеглими, а з радниками із команди президента, реакція на цю подію була, фактично, відсутня.

Ні-ні, виконавець обов'язків представника Держдепу Марк Тонер заявив, що "проблему, що виникла на Донбасі внаслідок введення тимчасової заборони на переміщення вантажного транспорту, необхідно вирішувати мирним шляхом". Поважаючи при тому територіальну цілісність України. Ще він зазначив, що США "відстежують блокаду Донбасу". А ще Тонер сказав, що ситуація на Донбасі змінюється, і попередив, що потенційно все це може "мати серйозні наслідки". Що б усе це мало значити, не зрозуміли не тільки українці чи кореспонденти західних ЗМІ, але, можливо, і сам спікер. У всякому разі, якась оцінка факту блокади, її відповідності Мінським домовленостям, чи будь-яка інша конкретика у промові речника Держдепу була начисто відсутня. Скоріше за все, команда Трампа поки не виробила ставлення до блокади. І не факт, що колись це буде зроблено. Натомість реакція ЄС була радикально іншою.

"Ми стурбовані рішення РНБО про зупинку зв'язків, я вважаю, що це ще більше віддаляє Донбас", - заявив речник Ангели Меркель Штефан Зіберт.

"Франція дуже стурбована рішенням українського уряду від 15 березня запровадити тимчасову блокаду перевезення товарів на схід країни" – заявили у відозві представники французького МЗС. "Ми закликаємо українську владу продовжувати зусилля з метою зняття блокади залізничних шляхів, що ведуть до лінії розмежування", - додали там.

Структури ЄС, як завше, не поспішають з реакцією – поки що все обмежилось лиш "здивуванням від рішення про блокаду", озвученим очільником представництва ЄС в Україні Х'югом Мінгареллі і його інформаційним запитом стосовно проблеми, але надіятись на підтримку Брюсселю теж навряд чи доводиться.

Чому ж Європа так нервово реагує на черговий, не перший, і, вочевидь, не останній епізод економічної війни? Єдиним логічним поясненням здається, що там просто бояться. Бояться не інтеграції шахт і металургії Донбасу до російської економіки – з цим якраз можна відносно легко впоратись, пообіцявши потрапляння під санкції всім, хто візьме собі "донбаський сувенір на пам'ять".

А бояться в Берліні, Парижі та Брюсселі банального потоку біженців з "Л-ДНР". Звикши до близькосхідної та африканської реальності, там вважають, що тільки-но зупиняться шахти та домни, як без малого чверть мільйона шахтарів та металургів, зібравши ще з півмільйона дружин та дітей, рушать через польський кордон. І в Польщі, скоріше за все, не зупиняться. Або, в найкращому випадку, регіон стане жертвою реальної блокади, в ньому почнеться голод, і разом із путінськими "гумконвоями" харчі мешканцям Донбасу доведеться збирати зі всієї Європи.

Не враховують там специфіки пострадянського простору. Яка полягає в суворості законів – і легкості їх обходу. Зупинені підприємства ще довший час генеруватимуть якийсь прибуток. Частина з них – перспективніша і краще оснащена – таки почне "по-тихому" працювати на Росію. Ті, що безнадійно сиділи на дотаціях, працівники почнуть так само "по-тихому" різати на металобрухт – і декілька місяців на тому житимуть. Хтось подасться на заробітки до Росії, а хтось – і до України. Частина піде в "ополчєніє", яке Росії доведеться збільшити, щоб кудись подіти найенергійніших безробітних. Декотрі, найщасливіші, доберуться-таки і до Європи – але в ролі трудових мігрантів, а не біженців. Натомість в тому, що багатосоттисячного валу біженців з Донбасу до ЄС не буде – сумніватись не доводиться.

Як немає сумнівів і в тому, що на "Л-ДНР" в середньо терміновому плані чекає поглиблення економічної деградації. Але це африканці та сирійці, побачивши безвихідь, пливуть до Європи, не зважаючи на ризик. А мешканці Донбасу ще довго триматимуться того місця, де звикли жити.

Звичайно, мильна бульбашка "інклюзивного діалогу", мила серцю європейським дипломатам, трісне. І проводити популярну серед європейських функціонерів "політику малих кроків" через майже наглухо закритий кордон простіше не стане.

Але той факт, що блокада зменшує можливість Путіна для маневру, розуміють, скоріше за все, і в Берліні, і в Парижі. І, переконавшись, що мають до справи лиш із черговою стадією економічної війни, яка мало чим відрізняється від європейського санаційного тиску на Росію, із часом заспокояться.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme