Фейсбук проти тероризму: Як соцмережі стають судами і поліцією

Практично замінивши собою ЗМІ, соцмережі взялись тепер і за повноваження правосуддя та силовиків

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Фейсбук проти тероризму: Як соцмережі ст…

Рішення найбільших ІТ-компаній світу, в числі яких Microsoft, YouTube, Facebook і Twitter, створити спільну базу даних, яка допоможе в боротьбі з поширенням терористичного контенту в мережі, може виглядати як загалом рутинний, але достойних похвали процес.

Чому процес рутинний – бо видаляти терористичний чи расистський конвент цим компаніям і так уже доводиться. Цілком ймовірно, що сьогоднішня ініціатива – це, в першу чергу, просто реакція на претензії, висловлені Європейським Союзом, зокрема, єврокомісаркою з питань юстиції Вірою Юровою. Яка нещодавно звинуватила ІТ-компанії в тому, що вони неідеально виконують власну обіцянку про видалення зі своїх сервісів матеріалів, що містять прояви расизму та заклики до ненависті, у термін не більший за 24 години. І в Брюсселі розглядають можливість введення законодавчого регулювання процесу.

Натомість база даних, яка містить хеші – унікальні цифрові ідентифікатори – картинок та відео із терористичним та екстремістським змістом дозволить істотно пришвидшити процес "зачистки" подібного контенту із соцмереж. Більше того, відкрита база даних, якою зможуть користуватись (і додавати до неї хеші для нових картинок) різні компанії, дозволить ще й зекономити сили та людські ресурси, користуючись при тому результатами роботи інших компаній. До речі, схожий механізм працює у сфері протидії дитячій порнографії – і непогано проявляє себе.

Втім, у цій картині світлого й позбавленого терористичних закликів майбутнього є один не вельми приємний момент. Який полягає у тому, що визначати, що саме вважати тероризмом, будуть самі компанії. На власний розсуд.

І одна річ, коли на відео іділівський відморозок ріже голови полоненим – тут питань не виникає. І зовсім інша – коли на відео бородатий чоловік закликає вступати в ряди Вільної сирійської армії. Або іще котрогось із чи не півсотні угруповань, які ведуть бойові дії в Сирії. Розібратись в тому, хто із них терорист, а хто – боєць за свободу і демократію, часом не можуть дипломовані сходознавці. А от дівчатка і хлопчики в офісі Фейсбуку, за задумом керівництва, зможуть зробити це легко і безпроблемно.

Врешті, всі добре пам’ятають хвилю заборон і санкцій, спрямованих на популярних українських блогерів – буцімто за використання на Фейсбуці "мови ненависті" стосовно Росії. Ці інциденти вичерпно демонструють рівень компетентності модераторів соцмереж. Причин підозрювати, що на Твіттері чи Ютубі буде якось інакше – якось не помітно.

До цього слід додати, наприклад, той факт, що в багатьох країнах опозиція до чинної влади якось майже автоматично прирівнюється до тероризму. І люди, які живуть в цих країнах – хай навіть працівники міжнародних ІТ-корпорацій, нерідко поділяють подібні погляди.

І якщо дотепер не надто обґрунтовані "бани" стосувались виключно віртуальної ідентичності однієї особи на одному-єдиному ресурсі, то зараз вони стосуватимуться фото- та відео матеріалів у всіх соцмережах – і, можливо, не тільки на них, а і в інтернеті загалом. Оскільки користуватись "антитерористичною" базою даних будуть, не виключено, і фотобанки, ЗМІ та хто завгодно іще. Таким чином зображення, навпроти якого фейсбучний клерк поставив галочку "тероризм", практично зникає з інформаційного простору планети.

Звичайно, чекати рішення суду на кожну дурну й жорстоку картинку, кинуту в соцмережу – не вихід. Система захлинеться. Але й віддавати все на відкуп працівникам ІТ-компаній – теж не зовсім вихід. Бо що б вони не зробили – максимум, на що можуть розраховувати жертви – це прес-реліз із вибаченнями. Хоч і цим ІТ-гіганти останнім часом якось не зловживають.

Як мінімум, зараз потрібен загальнодоступний і загальнозрозумілий опис того, що можна вважати тероризмом – а що ні. Загальнодоступні – і максимально узгоджені списки терористичних організацій. І визначення того, яка індивідуальна поведінка може вважатись тероризмом у строго визначеному сенсі цього слова.

В цій ситуації могли би проявити себе міжнародні організації – та сама ООН, для прикладу. Але вони явно не поспішають займатись складною, невдячною і здатною привести до чисельних скандалів роботою.

Але до того моменту, поки такі речі не регулюватимуться міжнародним правом, черговий хлопчик чи дівчинка із нікому не відомого офісу популярної компанії виконуватиме стосовно інформації, від якої може залежати доля людей, роль судді, представника виконавчої влади, і, за сумісництвом – ката. І все – за допомогою одного кліку мишки.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme