Як сім'я Ле Пен йшла до успіху виборів-2017

Все починалося 43 роки тому. На президентських виборах 1974 року взяла участь створена за 1,5 року до того ультраправа націоналістична партія "Національний фронт". Її участь тоді мало хто помітив – Франція переживала першу частину епічної битви голліста д'Естена та соціаліста Міттерана. Представник "Національного фронту", її засновник і на майже 40 років очільник, Жан-Марі Ле Пен, набрав 0,75%, зайнявши місце в межах статистичної похибки.

Наступні вибори Ле Пен взагалі пропустив – а от 1988 року і розпочався його тріумфальний похід до Єлисейського палацу. Лідер "Національного фронту" фінішував четвертим, набрав 14,39%, що було всього на 2 відсотки менше за "бронзового призера", правоцентриста Раймона Барра. За два роки до того на парламентських виборах "Нацфронт" сенсаційно вистрілив з майже 10%, завівши в Національну асамблею аж 35 депутатів. Той результат в парламенті так і залишився найвищим парламентським успіхом Ле Пена (не в останню чергу через зміну формату виборів), а от на президентських ситуація розвивалася значно краще.

1995 рік. Жан-Марі знову четвертий, набравши на 200 тисяч голосів більше – рівно 15% це новий рекорд "Національного фронту". А до другого туру, як і за 7 років до того, було всього п'ять відсотків…

І от 2002-й рік, рік тріумфу і найвищого результату Жана-Марі Ле Пена. 4 млн 804 тис. голосів – всього на 200 тис. більше, ніж у соціаліста Ліонеля Жоспена. 16,86% - Жоспен набрав 16,18% - і "Національний фронт" вперше в історії виходить до другого туру! Між Ле Пеном і Жаком Шираком було всього три відсотки.

Втім, перемогти тоді було нереально. Всі чи майже всі французькі політики після сенсаційного першого туру закликали підтримати Ширака – щоб не зганьбитися на всю Європу таким вибором. Результат був очевидним – чинний президент набрав колосальні 82%. Але при цьому Ле Пен у порівнянні з першим туром збільшив число своїх електоральних прихильників на 700 тисяч!

За 5 років, на виборах-2007, Ле Пен прогнозовано відійшов в тінь. Плюс соціалісти та "Союз за французьку демократію" попрацювали над помилками - і представник "Національного фронту" став в першому турі лише четвертим. Але свої 10,44% все-таки набрав.

На цьому Жан-Марі Ле Пен, поступившись лідерством в партії, завершив свою політичною кар'єрою. Замінила його дочка Марін. І замінила досить успішно – уже 2012 року вона перевершила батьків рекорд, набравши 17,90%. Втім, соціалісти і голлісти були ще сильні, тому цей результат приніс Марін лише третє місце, ще і з 10-відсотковим відставанням від Саркозі, який фінішував другим.

Справжнім успіхом стали для Ле Пен вибори до Європарламенту. "Національний фронт" їх виграв – перше місце, 24,85% (кожен четвертий голос!), перемога в більшості виборчих округів. Звісно, 24 місця навіть серед 74 французьких, не кажучи вже про 754 загальноєвропейських – не той показник, який дозволив би на щось всерйоз впливати. Але сам факт перемоги ультраправої партії в П'ятій республіці, яка довгі роки була ареною битви голлістів та Соціалістичної партії, став дуже показовим. Французькі виборці стомилися від політики цих двох партій, від проблем, які вона як мінімум не вирішувала, а то й сама продукувала. Та й загальноєвропейська тенденція євроскептицизму (який теж не виник на порожньому місці) говорила про те, що результат "Національного фронту" не випадковий.

І от – вибори-2017. Ле Пен довгий час взагалі лідирувала, та в кінці кінців поступилася першим місцем ще одній несподіванці, незалежному кандидату Емануелю Макрону. Втім, 21,30% - це новий рекорд представника "Національного фронту". І, можливо (особливо якщо згадати про те, що системотворчі партії П'ятої республіки зайняли на цих президентських виборах лише третє, Фійон, та п'яте, Амон, місця) кінець нинішньої політичної мапи Франції. Принаймні, всі передумови до цього є.

Але ми в цій статті зосередимося винятково на Марін Ле Пен. Отже, є другий в історії "Національного фронту" другий тур президентських виборів. Що чекає на Францію 7 травня? Все говорить про те, що це буде певний римейк виборів-2002. Принаймні, ряд кандидатів і політиків, на чолі із чинним президентом Франсуа Олландом (роль якого у майбутній перемозі Макрона, точніше, поразці Ле Пен ще оцінить Французька республіка), вже заявив про підтримку переможця першого туру. Але навіть при цьому соцопитування дають Марін дуже високі 36%. Зважаючи на першотурову поправку – Ле Пен набрала трошки менше, ніж їй пророкували – можна говорити про 33-35%, але навіть це дуже багато.

Та водночас і показово. "Велика двійка" не зробила правильних висновків з 2002 року – за що й поплатилася. А вирішувати проблему такого високого показника представника "Національного фронту" – точніше, причин, які в кінці кінців призвели до нього – буде новий господар Єлисейського палацу.

Втім, для початку всім – і соціалістам, і "Республіканцям", і проекту Макрона – треба буде пережити червневі парламентські вибори. А вже після цього розпочнеться формуватися політичне обличчя нової Франції. І вже у липні 2017 року будуть помітні перспективи Марін Ле Пен і "Національного фронту". Зараз вони ще на коні – але цілком можливо, що це останній успіх праворадикалів перед падінням на вже звичні висоти третьої-четвертої сили, яка нібито і є, але всерйоз ні на що не претендує.