Як Олланд "зцементував" путінський режим

На тлі публічних сумнівів президента Франції Франсуа Олланда про те, чи є хоч якийсь сенс адекватному європейському лідеру зустрічатись із Путіним, здавалось, що єдина можлива реакція Кремля – це потік істеричних звинувачень. На кшталт тих, що їх учора керівник російського МЗС Сергій Лавров вилив на голову американських колег, назвавши їх "агресивними русофобами" (незрозуміло, як можна когось "агресивно боятись" – але то подробиці) і різними іншими нехорошими, з його точки зору, словами і висловами.

Втім, сталося інакше. У відомстві Лаврова втерлись, перевели дух, і вирішили вдавати, що нічого не відбулося. "Ми ніякої офіційної інформації з цього приводу не маємо, триває підготовка до майбутнього візиту Путіна до Парижа, заплановані переговори в Єлисейському палаці", - сказав Пєсков журналістам, коментуючи слова Олланда.

Після чого, вочевидь, аби остаточно переконати російську сторону в тому, що щось все-таки "відбулося", глава МЗС Франції Жан-Марк Еро повідомив, що Франція звернеться в Міжнародний суд ООН з вимогою розслідувати військові злочини Росії в Сирії. Додавши, про всяк випадок, що якщо зустріч президентів Франсуа Олланда і Володимира Путіна відбудеться, то французький лідер "не буде обмінюватися люб'язностями".

Складно сказати, як зреагують на цей пасаж в Кремлі, оскільки зберігати "добру міну" стає вже якось зовсім проблематично. Але це і не надто важливо.

Важливо, що словосполучення про військові злочини – і раніше вже вживане французькими дипломатами стосовно російських дій в Сирії – з мовної фігури-погрози перетворилось на задекларований намір. Намір європейської країни – члена Радбезу ООН, з наявною ядерною зброєю і всіма атрибутами "величі" - навіть за путінськими стандартами. Немає сумніву, що в разі пропозиції Франції про здійснення відповідного судового розгляду, Лондон з відомим "путінолюбом" Борисом Джонсоном на посаді керівника МЗС пропозицію підтримає. Як підтримають її і США – незалежно навіть від того, хто виграє на президентських виборах. Китай, скоріше за все, підтримувати не стане – але й з вето поспішати не стане. Хіба за окремі економічні та геополітичні преференції.

Звичайно, Чуркін застосує вето – як застосував його на резолюцію зі створення міжнародного трибуналу щодо розслідування стосовно збитого "Боїнгу". Але слідом за блокованим рішенням (чи й розглядом) Гаагського суду стосовно Сирії підуть і інші, створені для даного випадку міжнародні чи й національні трибунали. Висновки яких будуть очевидні й легко передбачувані.

Після подібного рішення складно сподіватись на "еволюційну" заміну російських еліт стає цілком неможливо. Навіть після "Боїнгу" – і результатів розслідування причин його падіння – ще можна було все списати виключно на Путіна, Шойгу і двох-трьох-десятьох офіцерів – та на "казус виконавця" на місці. І якби Путін помер, а на зміну йому прийшов якийсь "реформатор" сурковського типу – ніщо б не завадило Росії черговий раз "розвінчати злочини вождя", виплатити якісь компенсації – і жити спокійно далі.

Натомість військові злочини в Сирії – річ принципово інша. Рішення про дії російських військ в цій країні приймались гласно і відкрито. В ланцюжках прийняття цих рішень задіяні десятки – якщо не сотні держслужбовців та військових самих різних рангів. Всі вони тепер пов’язані одним ланцюгом – ланцюгом вини за винищення мирного населення. Термін давності за такі дії не передбачений ні національними законодавствами, ні міжнародними договорами. Амністія тут не працює. Помре Путін чи ні, почнеться нова "відлига" – чи так і залишиться в Росії "зимовий час" назавжди. Люди, які підпадатимуть під відповідальність у справі про військові злочини в Сирії, залишатимуться при владі ще дуже-дуже довго. І єдине, що може змінити ситуацію – це масована зміна еліт. По-простому – революція.