Як Медведєв кавою "русіано" підкреслив поворот Росії до неосовка

Головний селфівник всія Московії порадував черговим перлом, запропонувавши перейменувати каву американо в русіано, бо, мовляв, це "взагалі неполіткоректно звучить". На російських ЗМІ це виставили жартом – мовляв, барін посміятися зволили. Але насправді нічого смішного тут немає.

Всі ви знаєте такий сорт пива "Жигулівське". Так от – "Жигулівське" це і є те саме "Русіано". Бо до середини 30-х років минулого століття сорт називався своїм рідним іменем "Віденське". А потім отакі от медведєви (конкретно мова про Анастаса Мікояна, який тоді був наркомом харчової промисловості) підчистили "буржуазні пережитки".

До речі, сказати, щоб дуже ховалися, то й не можна. Подивіться на два пивні приклади з етикетками.

Бачте, як хвацько трансформувалися класичні буржуазні сорти в патріотично-радянські (точніше, російські)?

Правда, через покоління старі назви вже й забулися, і народ щиро вважає "Жигулівське" ісконно русскім пивом. Так само, як і будьонівку – геніальною розробкою радянської влади, не знаючи, що її, під назвою "богатирка", створили під час Першої світової для очікуваного переможного параду в Берліні. (Що там казати, є люди, які не знають, що "гордість радянського автопрому", автомобіль "Жигулі" – це перейменований і зіпсований Fiat 124. Ану визначте, де тут оригінал, а де копія.)

Ну, з "Жигулями" справа зрозуміла – італійці за контрактом побудували наддержаві, яка "делает ракеты и перекрыла Енисей", банальний автозавод. А от всі ці патріотичні перейменування "Віденського" і американо – це показник.

І логіка як Мікояна, так і Медведєва ідентична. Не може радянська (російська) людина пити якесь буржуазне (американське) пійло. Тільки патріотичний вітчизняний напій! Ви думаєте, їм не вистачить нахабства назвати Росію батьківщиною кави?  "Россия – родина слонов", не забувайте. І про боротьбу з космополітизмом, що мала місце в пізньосталінські часи, теж.

(До речі, коньяк і шампанське не стали чіпати, ба більше, незаконно використовували ці назви - як відомо, коньяком і шампанським мають право називатися лише напої, зроблені за відповідною технологією у певних регіонах Франції. А, знаєте, чому ці назви залишили? Це ж як валютні магазини "Березка" - для повсякдення і голоти все вітчизняне, а тут можна і зарубіжним дефіцитом розжитися. Так само і коньяки з шампанським - це по суті було заохочення простолюдинів красивою вивіскою. Але в будень - лише своє, пролетарське, вітчизняне!)

Скажете – це ж давноминула історія. Аж ніяк. Росія 2014-2016 успішно демонструє світу, як можна дуже легко і швидко відкотитися з ХХІ століття в ХХ, а то й глибше. Вся ідея 90-х років, ідея витягти російського ведмедя із його смердючого барлога, окультурити, зробити нормальним, адекватним членом світової спільноти – провалилася. Гебешна влада ще 2000-го, поверненням до радянського гімна, вирішила піти найпростішим шляхом – загнати свій плебс в звичну "особенную стать". Ну дійсно – механізми відпрацьовані, люди, які ці механізми обслуговували, живі-здорові, навіщо шукати від такого добра чогось іншого?

От тому і "русіано". У русского народа все має бути своє. Він самодостатній, ні від кого не залежний (крім Путіна і Ко), ніякі Європа з Америкою йому не потрібні. Головне – гордість за "великую страну". Якісь ідеї, на кшталт власного закритого інтернету "Чебурашка", не пішли. А от кава "русіано" цілком може сподобатися пересічному підданному Російської федеративної імперії. Патріотизм – дуже зручна для керування масами штука.

От тільки якщо повернутися до початку статті і згадати часи появи богатирки-будьонівки, то виявиться, що 1914-1915-го патріотизм в імперії теж зашкалював. І поет Ігор Северянін писав в своїх віршах – "ваш нежный, ваш единственный, Я поведу вас на Берлин!" (Аналогію з нинішніми митцями можете відшукати самостійно, прецікаве заняття.) А всього лиш через рік-два весь цей патріотизм розвіявся димом.

І країна разом з ним.