Що можуть зробити українці, аби протистояти репресіям Цукерберга

Боротьба "дублінського офіса" з українським інакодумством буде тривати і далі, то ж користувачам треба гуртуватися для боротьби з халепою

Олекса Шкатов
Заступник головного редактора по роботі з регіонами - керівник регіональних редакцій
Що можуть зробити українці, аби протисто…

Як не плекали українські користувачі "Фейсбук" наївних надій на сеанс спілкування засновника соціальної мережі Марка Цукерберга з народом, а все дарма. Навіть не зважаючи на те, що за право співгромадян на власну позицію замовив слівце сам президент Петро Порошенко, мільярдер Цукерберг пробубонив у відповідь щось нерозбірливе на кшталт "Сорі, Пітер, це все лише бізнес", і вже за тиждень по тому можна сміливо констатувати, що боротьба Конфліктної комісії (за офіційною версією, вона засідає в Дубліні) з українським інакодумством триває і далі.

"Під ніж" йдуть всі, але в першу чергу - авторитетні користувачі з великою аудиторією. Так, в понеділок, 25 травня, був забанений український журналіст і політолог Тарас Березовець - за пост про надто гуманну та співчутливу українську націю. Під вечір того ж дня відправився "на відпочинок" народний депутат та соратник Ігоря Коломойського Борис Філатов - Дубліну дуже не сподобався скріншот допису іншого народного депутата, Борислава Берези, який повідомив про бан через перепост... відео того ж Філатова. Крім того, була "випиляна" популярна спільнота "УКРОП - Український Опір" (понад 25 тисяч підписників) - як пишуть адміністратори, за фото на підтримку татар. Офіційні причини - скарги сторонніх користувачів. Географічне походження цих "користувачів" можна не уточнювати.

Дивно, але український сегмент на всю цю організовану навалу російських донощиків реагує таким собі плачем Ярославни. Хоча як не перемогти гідру, то добряче попсувати їй кров, міг би. Головне - спробувати.

Перше, за що варто взятися українському Фейсбуку - це об'єднатися. Поодинокі скарги на відверто ворожі, антиукраїнські дописи, ба навіть фейкові "ватні" акаунти "дублінським офісом" відверто ігноруються - перевірено на практиці. Отже, потрібна масовість, аби крок за кроком чистити той же Фейсбук від ворожих осередків. Звісно ж, навряд чи варто сподіватися на повне очищення, адже самоорганізованим українцям протистоятиме централізовано керована і добре спонсорована кремлівська мережа бойових ботів, але ускладнити їм роботу, а заодно відсіяти окремих ентузіастів, можна. Крім того, громадою легше "відбивати" з чергового дублінського бана і своїх користувачів. На жаль, ні в самому "Фейсбуці", ні на інших платформах поки що не з'явилося потужних спільнот, в яких би координувалися дії, українських антиботів.

Другим кроком має стати боротьба з власною ледачістю. Адже підписатися на спільноту антиботів - це лише декларація намірів, в той час як конкретними діями буде старанне і методичне написання скарг в конфліктну комісію. Поки що ж справа закінчується або ігноруванням, або надією, що скаргу на блокування чергового співвітчизника напише "хтось ще".

Третім кроком мало б бути створення "запасних аеродромів" на інших платформах, де можна отримати необхідну інформацію та скоординувати подальші дії в разі, якщо відповідну Фейсбук-спільноту "накрили". Добра справа не має простоювати.

Крім того, дуже хотілося б побачити якісь ознаки життя від Мінстеця, тобто Міністерства інформаційної політики. Бо на папері воно начебто існує, навіть три місяці тому вигадувало якісь "пам'ятки інформаційним воїнам". Але з тих пір про його героїчну боротьбу з супостатом мало хто чув щось конкретне. А могло б хоча б координувати діяльність, скажімо, добровольчих хакерських груп та інтернет-розвідки.

Ну і останнє: українцям конче необхідна своя соціальна мережа, в яку жоден дублінський чи, скажімо, йошкар-олинський офіс не достукається. Ідея ця, скажемо відверто, досить утопічна, оскільки розробка такої системи складна, коштовна і довготривала, в той час як жодному конкуренту Фейсбука поки що не вдалося його посунути з лідерських позицій. Але в умовах війни про економічну доцільність іноді доводиться забувати. Та й попит на хорошу альтернативну платформу (це вже якщо говорити про гіпотетичні перспективи) є не лише в Україні, але й в світі, адже Фейсбук останнім часом дедалі більше перетворюється на інформаційну барахолку, на якій тобі підсовують усілякий застарілий мотлох і не дають знайти те, що треба.

А загалом слід визнати, що нинішня ситуація з "Фейсбуком" викликає стійке відчуття дежавю: рік тому точно так же виживали українських користувачів з "Живого журналу". Щоправда, там все вдалося провернути хутчіше, адже "ЖЖ" належить російському "СУПу". Тамтешня конфліктна комісія точно так же спочатку масово банила неугодні дописи (наприклад, про збір допомоги для українських військових та добровольці - це в ЖЖ назвали "збором коштів на незаконні цілі"), потім - неугодні журнали, а якщо ж користувач попадався надто впертий, то його "випилювали" повністю. Піком боротьби з українством в ЖЖ можна назвати знищення журналу відомої волонтерки Діани Макарової, яка до того була редактором українського ЖЖ і пішла через заборону писати про Майдан, а також користувача proty_vsih, який насмілився оприлюднити її незручного "прощального" листа, після чого ЖЖ покинуло чимало тих, хто раніше лише вагався. І більшість з них перекочувала саме на Фейсбук.

То ж нинішня "дублінська" возня - це лише "проба пера", така собі перевірка системи на лояльність (Цукерберг вже дав зрозуміти, що з цим проблем нема). А заодно і поступове заплямування надто буйних українських користувачів. Яких зараз нагло "випилювати" ще не комільфо. Але щойно в них набереться достатньо негативної конфліктної історії -завдяки от цим поодиноким, але регулярним банам - то розмова, скоріше за все, набуде куди більш безапеляційного характеру.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme