Що може зупинити безвіз між ЄС та Україною

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер після зустрічі у Брюсселі із президентом України Порошенком та головою Європейської ради Туском потішив світ повідомленням про те, що Європейська комісія у квітні готова подати законодавчу пропозицію щодо візової лібералізації для України. Його позицію підтримав голова Європейської ради Дональд Туск, який відзначив, що Україна таки виконала необхідні подальші кроки для візової лібералізації.

В квітні чи не в квітні, але ця радісна й довгоочікувана подія трапиться, скоріше за все, до самміту Україна-ЄС, призначеного на 19 травня.

Далі рішення про надання Україні безвізового режиму повинне бути ратифікованим обома палатами законодавчого органу ЄС – себто Європейським парламентом і Радою ЄС.

При тому ратифікація проходитиме за відносно новою процедурою, яка вступила в силу в листопаді 2014 року. Процедура ця передбачає прийняття рішення кваліфікованою більшістю голосів, а не стовідсотковим "консенсусом", як було до того.

Точні умови процедури прийняття – як і все, створене європейською бюрократією – штука складна і заплутана, але суть зводиться до того, рішення можуть ухвалити не менше 55% країн-членів ЄС, які представляють не менше 65% населення Євросоюзу.

Тому традиційні путінські агенти впливу у ЄС, скоріше за все, скористатись з ситуації навіть і не пробуватимуть. На прийнятті безвізового режиму з Україною виторгувати собі якісь преференції в обмін на правильне голосування їм навряд чи вдасться.

Що ж може реально зупинити прийняття безвізового режиму?

Першим – і очевидним – способом зупинити процедуру отримання безвізового режиму могла би стати відміна чи заміна окремих законодавчих актів з "безвізового" пакету. Що видається вкрай малоймовірним. Бо якщо й знайдеться достатня кількість самогубців у парламенті – то їх зусилля будуть перекреслені президентським вето. Порошенку безвізовий режим зараз вельми потрібен.

Популярною також є ідея про те, що рішення ЄС щодо безвізового режиму з Україною може бути зміненим в залежності від ефективності роботи новостворених антикорупційних органів. Ймовірність цього, звичайно, існує – особливо якщо зважити на не надто вдалий старт Національного агентства з питань запобігання корупції, яке поки так і не впоралось з виборами власного голови. Але для того, щоби ці "технічні" подробиці вплинули на рішення ЄС, потрібна зовсім вже кричуща бездіяльність борців з корупцією, яка переходитиме у відвертий саботаж. Що не вигідно зараз нікому з тих, хто формував антикорупційні органи.

Ніякі внутрішньополітичні проблеми ЄС – на кшталт кризи з мігрантами в Німеччині – на рішення по безвізовому режиму теж не вплинуть. Оскільки в Брюсселі дуже чітко розрізняють проблеми з міграційною політикою, пов’язані зі Східною Європою та Близьким Сходом.

Звичайно, існують сценарії, за які прийняття безвізового режиму може зупинитись – на кшталт початку повномасштабних бойових дій на сході України, и тектонічних зсувів у самому ЄС. Але всі вони передбачають форс-мажор такого масштабу, що в разі його реалізації всім нам буде вже не до Європи і не до віз.

А поки ЄС і Україна зайшли занадто далеко, щоб могти повернути назад, не втративши обличчя. Втім, в останньому випадку завжди є шанси на неприємне чудо.