Що загрожує угоді про асоціацію після ратифікації Нідерландами

Схвалення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Нідерландами, яке доходить до логічного завершення – це, насправді, тільки початок шляху. Без економічного наповнення ця перемога так і залишиться виключно іміджевим трофеєм

Журналіст відділу «Світ»
Що загрожує угоді про асоціацію після ра…

Нижня палата парламенту Нідерландів таки дала згоду на ратифікацію Угоди про асоціацію України з ЄС. Рішення вийшло далеко не одноголосним, але перемогу з рахунком 89 голосів проти 55, особливо після невдалого для України "консультативного референдуму", теж можна вважати неабияким успіхом. Подія трапилась дуже вчасно, особливо якщо зважити на той факт, що 15 березня нижню палату парламенту буде переобрано, і туди, цілком ймовірно, потрапить чимала кількість правих популістів із "Партії за свободу" Геерта Вілдерса, такого собі нідерландського аналога Дональда Трампа. Партії якого опитування пророкують найбільшу підтримку на цих виборах – хоча, звичайно, без гарантій потрапляння в уряд, якщо "традиціоналісти" зуміють швиденько сформувати коаліцію без Вілдерса.

Щоправда, завершення процесу ратифікації Угоди про асоціацію потребує схвалення документа ще й верхньою палатою нідерландського парламенту, Сенатом, який почне розгляд документу 15 березня. Але там, за прогнозами аналітиків, угоду теж мали би підтримати.

Причини, що уможливили цю дипломатичну перемогу, теж достатньо очевидні. Україна погодилась на застереження, внесені Амстердамом – зокрема, про відсутність гарантій членства України в ЄС чи неможливість претендувати на додаткові кошти від Брюсселя. Легко відмовлятись від того, чого не маєш.

Окрім того, нідерландські економісти порахували – і зрозуміли, що це вигідно. Економіка їхньої країни внаслідок підписання угоди отримає додаткових 177 мільйонів євро, або ж 0,03% ВВП. Що, звичайно, небагато – але помітно краще, ніж нічого.

І єдине питання, що залишається у цій ситуації відкритим – це чи зможе Україна отримати із цієї угоди реальну вигоду.

Всілякий, хто бодай побіжно переглядав тест документу, не міг не звернути увагу на той факт, що як другий розділ угоди (де про політичний діалог і політику безпеки), так і третій розділ цього документу (де про юстиицію та верховенство права) – обидва написані максимально округлими і декларативними фразами, під якими, насправді, небагато практичного змісту – і ще менше реальних зобов'язань.

Натомість вся конкретика міститься в розділах про торгівлю, економічне та фінансове співробітництво.

А ці розділи можуть запрацювати тоді – і тільки тоді, коли українська промисловість буде готовою виходити на європейський ринок. Коли український споживач матиме достатньо коштів, щоб купувати європейські товари. Коли з'являться підприємства, цікаві для європейських інвесторів. Коли щодня ми читатимемо списки заводів, які запустились – а не зупинились. Чого, попри трохи фантастичні цифри Держстату, який вчора відрапортував про зростання промислового виробництва на 5.6% порівняно з минулим роком, ми поки якось не помічаємо.

Натомість за наявної ситуації, коли головною статтею нашого експорту повільно, але неуникно стають залишки кваліфікованої робочої сили, які ще залишились в країні – більш актуальним питанням для пересічного українця видається радше прийняття безвізового режиму, а не угоди про асоціацію. Як би не прикро це було, і яку б високу ціну на заплатила свого часу Україна, аби ця угода таки була підписана.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme