Радбез по збитому Боїнгу. Кінець ООН-івської дипломатії

Вчорашнє засідання Радбезу ООН, з формальної точки зору, не принесло жодних сюрпризів. П'ять країн, як і було сподівано, винесли на голосування проект резолюції про створення трибуналу у справі про збитий Боїнг. Росія, як і було сподівано, проект заветувала. Всі реально зачущі речі завершились за 10 хвилин від початку.

"Маленької перемоги партайгеноссе Чуркіна" не трапилось - відхилити проект резолюції без вето в Росії не вийшло, оскільки від голосування утримались тільки Китай, Венесуела і Ангола. Стратегічний покупець Росії - і її стратегічні "недорогі друзі". Всі решту захотіли правосуддя.

Тепер росіянам залишається активно лобіювати які-небудь "альтернативи неефективному трибуналу", а всім решту - думати, як все-таки забезпечити справедливий кримінальний розгляд цієї справи.

Цікавішим на вчорашньому засіданні Радбезу було інше. Цікавішим був тон, до якого вдалася світова дипломатична спільнота під час обговорення ситуації. Кількість різких слів і емоційних випадів, ймовірно, була чи не найбільшою за історію засідань цього міжнародного органу.

З одного боку, це можна оцінити негативно. Завалили те, заради чого зібралися, і обмежились нехитрим спортом - копанням Чуркіна. Як справедливо завважив на цю тему представник Нової Зеландії, вчорашнє голосування стало вердиктом і самій Раді безпеки в її сучасному вигляді - з правом вето для "найбільш рівних" звірів у лісі.

Проте, з іншого боку, і певна користь від подібних засідань все-таки є. Хоча б тому, що дотепер у світі існує чимало людей, вельми далеких від україно-російського протистояння. Які, навіть живучи у європейських країнах, можуть підозрювати, що вся ота катавасія з антиросійськими санкціями, приміром - це якісь ігри політиків, які на черговій нікому не цікавій ініціативі отримують якийсь свій невеличкий електоральний ґешефт. Чи, у зовсім клінічному випадку, можуть коли-небудь потрапити на якийсь "лайньюс" чи "ер-те" - і вирішити, що це і є альтернативно точка зору на події конфлікту.

Такі люди, дивлячись сюжети та читаючи новини про вчорашнє засідання Радбезу, можуть відкрити для себе прецікаву річ. Яка полягає в тому, що "альтернативний погляд на конфлікт" - з усіх чисельних учасників засідання Радбезу - сповідує, чомусь, одна-єдина країна. І навіть ті, хто вважається її вірними союзниками на кшталт Венесуели чи Анголи - не наважуються підтримати її позицію, ховаючи смисл власних дій в округлих і ухильних формулюваннях. Більш переконливого підтвердження того факту, що має місце не конфлікт між "відтінками сірого", а між світом і купкою безумців, вигадати складно.

Звичайно, хтось критичний міг би сказати, що вартість утримання ООН в ролі медіа-корпорації з цікавим ток-шоу "Радбез" трохи завелика, і які-небудь HARDtalk'и обішлись би дешевше, але не будемо дріб'язковими. Краще так, ніж із Чуркіним в ролі поважного дипломата, як було впродовж восьми років дотепер.