Путін вкотре готується "розвести європейських лохів" на G20

Бажання російського президента говорити з європейськими лідерами поодинці свідчить, що надію розколоти позицію ЄС у питання щодо санкцій він поки не облишив

Журналіст відділу «Світ»
Путін вкотре готується "розвести європей…

Після того, як за допомогою історії з „кримськими диверсантами в тапочках” Володимир Путін зумів зобразити публічну істерику та відмовитися зустрічатись з Петром Порошенком у нормандському форматі на полях самміту G20, рішення про скасування і тристоронньої зустрічі з керівництвом Франції та Німеччини з боку російського президента виглядало до певної міри логічним. Бо як можуть говорити про вирішення конфлікту три країни, дві з яких не беруть в ньому участі, а третя дуже непереконливо доводить всім довкола, що також цього не робить?

Втім, активне бажання Путіна зустрітись з європейськими лідерами поодинці свідчить, що все далеко не так просто. Тристоронню зустріч відмінили саме російські дипломати – і саме російські дипломати хочуть замінити її зустрічами двосторонніми.

Французи на такий формат погодились – і Франсуа Олланд зустрінеться з Путіним 4 вересня. Натомість зустріч з Ангелою Меркель, яку росіяни хотіли б провести 5 вересня, дотепер Берліном не підтверджена. Що, втім, зовсім не виключає ймовірного її проведення.

Якою є ціль саме двостороннього формату зустрічей?

Насправді, звичка говорити з „колективними опонентами” окремо, даючи при тому їм різні обіцянки, шукаючи спільні інтереси, і намагаючись зіграти на їхніх можливих – чи уявних – протиріччях - насправді, давній, широко практикований радянськими спецслужбами і правоохоронцями прийом, який російський президент хоче використати проти європейського „єдиного фронту”. Для цього йому потрібні Олланд і Меркель – але окремо. При тому з Олландом, як більш „піддатливою” ціллю для подібної розмови, Путін хоче зустрітись першим.

Французькому президенту, для прикладу, Путін може пообіцяти допомогу у протидії арабському тероризму, „особливі умови” для французького бізнесу в Росії у разі скасування чи ослаблення санкцій – чи що завгодно іще. Головне, щоб обіцянки виглядали правдоподібно – тим паче, що в разі скасування санкцій виконувати їх буде необов’язково. Не збере ж потім Олланд прес-конференцію з заявою про те, що „друг Володимир” тихенько обіцяв преференції французькому бізнесу, ми зняли санкції, а він нас кинув”, правда ж?

Путін вкотре готується „розвести європейських лохів” на G 20 - фото 1

Аналогічно – хоч і далеко не так ефективно, зважаючи на особисті стосунки і специфічне минуле, Путін може комуні кувати і з фрау Меркель. Додаючи при тому, що Олланд і так практично погодився знімати санкції.

Звичайно, потім Олланд з Меркель зустрінуться і поговорять між собою. І, можливо, навіть розкусять нехитру брехню Володимира Володимировича. Але тінь недовіри стосовно того, про що говорив і на що погодився колега у розмові з Путіним, теоретично, цілком може зародитись у обох європейських лідерів.

Залишається надіятись не те, що фрау Ангела Меркель, маючи за плечима непросту юність в НДР-івському Темпліні – з членством в піонерії, комсомолі та життям в майже класичному „совку”, достатньо швидко зрозуміє суть нехитрої путінської гри. І не пропустить нагоди попередити французького колегу, який, певно, далеко менш знайомий з методиками роботи радянських спецслужб.

При тому залишається надіятись, що на ідею „сепаратних переговорів з Путіним” не пристане не тільки Німеччина чи Франція, але й Україна. Не зважаючи на зусилля Леоніда Кравчука, Юлії Тимошенко та інших політиків, готових задля отримання іміджу миротворців трішечки приторгувати не тільки державними інтересами, але й самими шансами на подальше існування проекту „Україна” на додачу.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme