Путін заганяє турків до ЄС

І підштовхнула турецьке керівництво в єдино можливий бік. До Брюсселю.

Екстрений саміт ЄС-Туреччина в Брюсселі, схоже, став проривом у двосторонніх стосунках, аналогів якого складно знайти у довгих, нерішучих і безуспішних спробах Туреччини вступити (чи зробити вигляд, що вступає) до ЄС. Перелік "цукерок", яких відсипали Анкарі у Брюсселі – чималий.

Глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер повідомив, що скасування візового режиму ЄС з Туреччиною може відбутися восени 2016 року, якщо будуть виконані всі необхідні для цього критерії.

Також, за словами голови Європейської ради Дональда Туска, Євросоюз і Туреччина затвердили в Брюсселі план дій щодо вирішення міграційної проблеми. Брюссель виділить Анкарі 3 мільярди євро на реалізацію програм з прийому біженців з Іраку і Сирії.

За його словами, Анкара та ЄС прийняли рішення почати переговори по 17-й главі переговорів про вступ Туреччини до ЄС з економічної та фінансової політики,

Втім, все не обмежилось цукерками з боку Брюсселю. Прем'єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу пообіцяв, зі свого боку, значно активізувати роботу над питаннями євроінтеграції. Зокрема, перша доповідь в рамках візової лібералізації буде опублікована в березні 2016 року, а в червні Анкара почне виконувати угоду про реадмісію. Ця угода була однією з важливих перешкод до візової лібералізації.

На прощання Давутоглу розповів європейським дипломатам, що Анкара не може гарантувати Євросоюзу зниження міграційного потоку, поки в Сирії "тривають теракти і бомбардування", прозоро натякнувши, що потік біженців підживлюють не тільки ісламісти, але й росіяни. Європейці не заперечували.

Подібний рух в бік Європи у період різкого загострення стосунків з Росією може мати два пояснення. З одного боку, Ердоган, теоретично, може випробовувати на практиці політику Лукашенка – коливатись між двома центрами впливу у добре обдуманій амплітуді.

Втім, схоже, вчорашній проєвропейський рух не зупинив Москву від сьогоднішніх санкцій, тому надії на успіх такої політики мало. Специфіка російсько-турецьких економічних стосунків – особливо туристичного бізнесу, не передбачає можливості різких коливань. Туристи – не молочна продукція, яку сьогодні можуть затримувати на кордоні, а завтра – успішно пропускати. Люди, яким в деталях розповіли, що турки – вороги, не поїдуть до Туреччини – принаймні, якийсь час, навіть якщо санкції знімуть. Крім того, Ердоган, попри легкі диктаторські замашки, не надто схожий на Олександра Григоровича.

З іншого боку, економіка Туреччини, яка перебуває зараз далеко не в найкращому стані, від помітного, хай і не повного розриву зв’язків з країною, яка донедавна була другим (після Німеччини) торгівельним партнером за обсягом товарообігу, теж навряд чи поздоровшає. І оскільки турецький виборець може виявитись далеко не таким терплячим, як, приміром, білоруський, Ердоган вимушений робити якісь кроки, які в достатньо близькій перспективі можуть забезпечити Туреччину туристами, а підприємства - ринками.

При тому дрейф Туреччини у бік Європи може мати для Росії далеко не тільки іміджеві наслідки – хоч і такі втрати для Путіна завше були вельми болісними. На додачу злопам’ятні османи можуть скористатись своїм вкрай вигідним географічним становищем мосту між Сходом і Заходом – і помітно вдарити по російській економіці.

Перший зразок подібної політики Анкара продемонструвала вже сьогодні. Туреччина і Китай спільно з Казахстаном, Азербайджаном і Грузією створили консорціум з транспортування вантажів з Китаю до Європи в обхід Росії.

Як очікується, протягом 2016 через територію Грузії будуть перевезені перші кілька тисяч контейнерів з Китаю в напрямку Туреччини та Європи. Сторони також планують розпочати наступного року перевезення вантажів через Україну в Північну і Східну Європу.

За контейнерами, в перспективі, цілком можуть рушити газогони з східно азійським газом, нафтопроводи з азербайджанською нафтою і багато-багато чого іще.

Таким чином, країни, які вже є "офіційними ворогами" Москви, скооперувавшись з "потенційними ворогами", можуть, в перспективі, створити новітній аналог Великого шовкового шляху. І поки російські ЗМІ та чиновники гавкають, караван збирається в дорогу.