Чому українцям не варто радіти євроляпасу Наришкіну

Прізвище бравого спікера давно, міцно і цілком заслужено зайняло своє місце в санкційних списках. Представник фінського МЗС Веса Хяккінен, повідомляючи чудову новину, не забув додати, що перед таким кроком "ми консультувалися з іншими країнами-членами ЄС, керівництвом ЄС та ОБСЄ".

В Кремлі, як і слід було сподіватися, голосно образились. Керівництву російського МЗС, судячи з відсутності оперативного "самі дурні", злегка заціпило. Російська делегація вирішила не їхати, вирішивши, що рішення про недопуск підсанкційних політиків Європа прийняла під тиском США. Відповідно, не дуже образився й сам Наришкін, пообіцявши зустрітись з європейськими колегами на наступному засіданні. Благо проводитись воно буде в Монголії.

З одного боку, можна потішитися за європейську дипломатію, котра "показала росіянам на їхнє місце". Порівнявши все, що відбулось, приміром із рішенням глави Європарламенту Мартіна Шульца обмежити доступ постійному представнику Росії при Євросоюзі Володимиру Чижову в приміщення Європарламенту.

Але з іншого боку, особливої радості за черговий заплив російської дипломатії в європейську каналізацію чомусь не відчувається.

Бо якщо все, що може зробити Організація з безпеки і співпраці - це махнути рукою на відсутність безпеки і відмовитись від співпраці - це означає, що з ОБСЄ треба виключити не тільки Росію. З неї сміливо можуть самовиключитись і всі решта, а заощаджені кошти передати на лікування заражених вірусом Ебола в Африці.

Сьогоднішній інцидент демонструє, що Європі нема чого сказати Росії (інакше б Наришкіна пустили, як вже пускали до Парижу, не зважаючи на санкції). І Росії немає чого сказати Європі - інакше б делегацію просто очолив хтось інший, і сторони мали б шанс поговорити.

Все, що сторони хотіли і могли сказати (і зробити) одна другій у зв'язку з конфліктом в Україні вони вже сказали і зробили. І досягнуте статус-кво їх задовольняє. А може, і не дуже задовольняє - але міняти його вони не збираються.

Врешті, не будемо надто вимогливими до європейських партнерів. Вони і так зробили набагато більше, ні можна було сподіватись. Повернімось до рідної влади.

Український президент розповідає італійським журналістам, що він хоч зараз готовий реалізувати Мінські домовленості і проводити вибори на Донбасі - відриваючись тільки на відновлення банківської системи, інфраструктури та поруйнованого житла. Єдина проблема - бандити з автоматами, які не дають йому зайнятись цим богоугодним ділом. Про те, що робити з бандитами, президент скромно мовчить. То, певно, національна таємниця.

Про необхідність "довгої і скрупульозної" роботи стосовно дипломатичного врегулювання ситуації на Донбасі люблять поговорити російські посадовці. Не вдаючись у подробиці, в чому саме та робота має полягати. Рівно як і не відмовляючи "ополченцям" у черговій партії підстаркуватого радянського "заліза". Ну і посилаючи на засідання парламентської асамблеї ОБСЄ "нерукопожатного" Наришкіна, звичайно.

Загалом, складається враження, що наявний статус-кво з Донбасом влаштовує не тільки європейських дипломатів. Проти нього якось не надто протестує і українська влада. Рівно як і Кремль. Всім набридло. Всі звикли. Всі говорять, що треба виконувати мінські угоди. Заважають лише бандити з автоматами. Що з ними робити - не знає ніхто.

Звичайно, є трохи невдоволених ситуацією. Є солдати на передовій, які хочуть додому. Живими. Є трохи недобитого населення, яке не захотіло чи не змогло втекти. Хтось із цього населення ходив на референдум, хтось - ні. У перших немає грошей на переїзд до Росії, другі не можуть добратись до Києва.

Проте всі ці незадоволені, на щастя, перебувають в іншій реальності. Далеко від дипломатів, санкцій і тонкощів протоколу В стрічки інформагентств вони потрапляють лише у вигляді сухих щоденних цифр. П'ятеро військових поранено, один убитий. Загинуло двоє мирних жителів. З їхніми проблемами легко змиритись - всім, крім них самих. Черговий дипломатичний демарш проти росіян їм не допоможе. Як не допоміг би, мабуть, і "тріумф" Наришкіна, якби його таки пустили за один стіл з пристойними людьми.