Назарбаєв списав переворот в Казахстані на істот з волохатими ногами

В казахстанського президента спрацювала стара компартійна звичка — всі свої біди й проблеми списувати на Путіна, США, ІД, вахабітів чи гобітів

Журналіст відділу «Світ»
Назарбаєв списав переворот в Казахстані…

Намагання перекласти проблеми конкретної країни на “сили світового зла” - давня звичка радянських керівників. Популярна, до речі, не тільки в Казахстані.

Не минуло й тижня від збройних сутичок в Актобе, як казахський президент оприлюднив заяву стосовно того, кого він вважає винуватцем останніх кривавих подій в республіці.

“Користуючись ліберальністю державної політики і наших законів, дехто захотів перевірити державну владу на міцність... Ми всі знаємо, що так звані кольорові революції мають різні методи і починаються з надуманих мітингів, вбивств, прагнення захопити владу. Ці ознаки проявилися і у нас” - з сумом і болем констатував казахстанський лідер. Який ще до цього наголосив, що “Казахстанці не хочуть українських подій в Казахстані, я це знаю”.

При тому казахський президент не спростував інформацію, розповсюджену його власними силовими відомствами стосовно того, що недільні напад здіснили представники радикальних ісламських релігійних груп. Рівно як і заяви співробітників власної прокуратури та держбеззпеки стосовно того, що до теракту в Актобе причетний пивний магнат і великий друг російської ФСБ Тохтар Тулєшов.

Таким чином, якщо підсумувати усе вищесказане — і сприйняти його на віру, можна дійти до висновку, що Назарбаєв підозрює, що Держдеп США готує у його країні чергову “кольорову революцію”. Здійснювати її повинні (власне, вже й приступили до здійснення) ісламські радикали. А “приглядає” за процесом її реалізації чоловік, який цілком може бути російським агентом. От вже воістину — “кругом одні врагі”.

При тому що подібний сумбур в позиції керівництва країни стосовно відверто небезпечних подій заспокійливо на населення явно не вплине, і встановленню істинних винуватців терактів не сприятиме.

Просто, здається, в казахстанського президента, чоловіка немолодого, спрацювала стара компартійна звичка — звалити всі недоліки у роботі власній чи навіть роботі своїх підлеглих зі спеціальних служб на якусь зовнішню ворожу силу. А краще — на три таких сили одразу. Тоді і сам керівник, і його підлеглі з недалекоглядних владних менеджерів миттю перетворюються на казкових героїв, котрі протистоять Абсолютному Злу.

І байдуже, що за такого підходу неможливим стає об'єктивне слідство. Бо як слідчий скаже, що перестрілку організували місцеві відморозки, якщо президент сказав, що це рука Держдепу? І як прокурор знайде в перестрілці якусь комерційно-корупційну розборку, якщо його шеф сказав, що то ісламісти? Чи як якийсь депутат напише пропозицію поміняти три пункти в земельній реформі (через яку й почались протести в Казахстані), якщо всі керівники країни зійшлись на тому, що народ баламутить Держдеп?

Таким чином, звичка списувати всі свої біди й проблеми на Путіна, США, ІД, вакхабітів чи гобітів у короткому терміні може бути для керівника вельми корисною. Вона дозволяє йому зняти із себе відповідальність за події у власній країні. Єдина проблема в тому, що в довготерміновому плані така звичка неминуче веде до катастрофи. І це варто пам'ятати не тільки Назарбаєву.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme