Як хитрі Нідерланди перевели "українські стрілки" на Британію

Уряд Нідерландів визначиться зі своєю позицією щодо угоди про асоціацію між Україною та ЄС не раніше кінця червня, заявив учора прем'єр-міністр країни Марк Рютте. За його словами, влада Нідерландів хоче дочекатися результатів референдуму про вихід зі складу ЄС Великобританії — і тоді приймати якісь рішення.

На жаль, жодних конкретних заяв щодо того, як саме британський референдум може вплинути на позицію Нідерландів стосовно України, зроблено не було.

Можливо, Британія вийде — і Нідерланди запропонують нас на її місце. А може, після виходу Британії Нідерданди підуть слідом — і проблема з підписанням угоди між Україною і всім, що залишиться від ЄС, зникне сама собою. Простір для спекуляцій тут не обмежений нічим.

Можливо навіть, як кажуть несвідомі українські громадяни, що з боку Амстердаму все це не більше, ніж “гнила відмазка” і спосіб затягнути час. Але ми їм, звичайно, не повіримо.

В будь-якому разі, британський референдум — це подія, яка значною мірою визначить майбутнє ЄС, незалежно від того, на яких ролях в цьому майбутньому фігуруватиме Україна.

Хоча, до речі, результати референдуму в Нідерландах викликали в середовищі британських євроскептиків ентузіазм і пожвавлення — знову таки, не через якусь особливу нелюбов до України, як через демонстрацію слабкості Брюсселю — і здатності окремих націй сказати “ні” рішенням євробюрократів.

І от від сьогоднішнього дня у Великій Британії зійдуться у двобої за голос громадян дві потужні громадські об'єднання — під поетичними назвами “Британія сильніша в Європі” та “Голосуй за вихід”. Кожне з них зможе витратити на агітацію по 7 мільйонів фунтів. Інші організації, які беруть участь в кампанії, також зможуть витрачати по 700 тисяч фунтів. Загальний бюджет, на думку аналітиків, здолає позначку у 25 мільйонів фунтів. Втім, на тлі ймовірних втрат від виходу Британії з ЄС — близько 100 мільярдів доларів — це не так вже й багато.

Що цікаво, прихильники і противник виходу з ЄС розділились без жодної видимої залежності від партійно-поілтичної приналежності.

“Виходженцями” керує Майкл Гоув — однопартієць і товариш Кемерона, а також вже майже екс-мер Лондона Борис Джонсон. Разом із сотнею депутатів парламенту від Консервативної партії. Ясна річ, що до кампанії за вихід приєдналась і Партія незалежності Об'єднаного Королівства, але цей факт, щоб не лякати добропорядних обивателів, стараються надміру не афішувати.

На чолі єврооптимістів — лорд Стюарт Роуз, теж консерватор, а виконавчим директором у нього — лейборист Вілл Стро. Фінансувати єврооптимістів будуть банк Goldman Sachs, Річард Бренсон та багато інших крупних бізнесменів. За спиною єврооптимістів стоїть і чинний прем'єр країни Девід Кемерон — але офіційно в пропагандистські та агітаційні організації він, зрозуміло, не входить. За іронією долі, шотландські сепаратисти тепер опинились в одному таборі з Кемероном, агітуючи за збереження членства в ЄС.

Всі ці масивні приготування демонструють, що дискусія про майбутнє Великобританії буде серйозною і жаркою. Особливо якщо зважити на той факт, що голоси стосовно майбутнього Обєднаного Королівства розділились поки практично порівну — 38% - за вихід, 40%- проти, 18% - не визначились.

На результати цієї події з нетерпінням чекає не тільки прем'єр-міністр Нідерландів — щоб “визначитись з українського питання” - але й Світовий банк, МВФ, НАТО і США — не кажучи вже про ЄС.

І хоча залежність між результатами британського рефередуму і українсько-голандськими проблемами й виглядає трохи надуманою, очевидним є наступне. Поразка на цьому референдумі стане не просто серйозним викликом для Брюсселю — вона цілком може привести до переформатування стосунків всередині ЄС. Чи й до переформатування кордонів ЄС, в крайньому випадку. Втім, і фатальною для європейської спільноти вона явно не стане.