Між троном і могилою. ТОП-4 лідера, які не жили, але правили

Інколи важка хвороба чи кома політичного лідера ставить перед його політичним оточенням такі завдання, виконання яких вимагає часу. Тоді хворобі чи смерті доводиться „почекати”

Між троном і могилою. ТОП-4 лідера, які…

На тлі суперечливих відомостей про стан президента Узбекистану Іслама Карімова, коли за даними з різних джерел він чи то вже добу як помер, чи то за кілька днів повернеться до виконання своїх обов’язків, depo.ua вирішило пригадати долі інших знакових політичних лідерів, які перед смертю застигали на якийсь час у стані невизначеності.

Між троном і могилою. ТОП-4 лідера, які не жили, але правили - фото 1

1. Мухаммад Абд ар-Рахман Абд ар-Рауф Арафат аль-Кудва аль-Хусейні, більш відомий під іменем Ясіра Арафата, впродовж багатьох років був визнаним лідером палестинського визвольного руху загалом і Організації визволення Палестини зокрема.

Перші повідомлення про погіршення здоров'я немолодого вже Арафата (народився він 1929 року) прийшли 25 жовтня 2004 року, після того, як його стан різко погіршився під час однієї з урядових нарад. Зусилля палестинських, а також інших арабських медиків не призвели до видимого результату – стан Арафата стрімко погіршувався.

Арафата було доставлено до Франції і поміщено у військовий госпіталь в Кламарі, передмісті Парижа. 3-го листопада, він впав у кому, яка з кожним днем поступово поглиблювалася.

Не зважаючи на очевидні ознаки нездатності організму палестинського лідера продовжувати виконувати життєво необхідні функції, медики штучно підтримували життєдіяльність Арафата. Політичні сателіти та мусульманське духовенство рішуче відмовлялось від ідеї відключення Арафата від систем життєзабезпечення, навіть коли стало зрозуміло, що мова йде про незворотні пошкодження головного мозку.

Втім, природа взяла своє. 11 листопада у Арафата трапився геморагічний інсульт, внаслідок якого життя палестинського лідера перервалося. Втім, і після цього Арафат не зазнав спокою. У 2013 році розпочалось розслідування причин його смерті, для чого тіло було ексгумоване. За деякими даними, у внутрішніх органах палестинського лідера було знайдено підвищений вміст радіоактивного полонію у концентрації, недостатній для негайного вбивства, але здатній вчинити серйозний вплив на і без того не надто міцне здоров’я Арафата. Втім, жодних наслідків результати роботи експертів не мали.

Між троном і могилою. ТОП-4 лідера, які не жили, але правили - фото 2

2. Аріель Шарон – легендарний ізраїльський військовий, державний та політичний діяч, який з 2001 по 2006 роки перебував на посаді прем’єр-міністра Ізраїлю.

18 грудня 2005 року Аріель Шарон після різкого погіршення самопочуття був доставлений в ієрусалимську лікарню «Хадасса», де йому поставили діагноз - мікроінсульт. Через два дні Шарон був виписаний і повернувся до роботи.

Однак вже 4 січня 2006 року він був знову госпіталізований в лікарню «Хадасса», на цей раз з масованим інсультом. Після семигодинний операції по зупинці кровотечі і дренажу крові, що витекла, Шарон був відправлений до реанімаційного відділення. З тих пір і до своєї смерті Шарон перебував в комі.

11 квітня 2006 року Аріель Шарон, який вже більше трьох місяців перебував в комі, був оголошений повністю недієздатним. Обов'язки прем'єра перейшли до Ехуда Ольмерта.

2 січня 2014 року на прохання синів Шарона медперсонал припинив лікування і процедури, спрямовані на продовження життя їхнього батька, без відключення від апаратів, що підтримують його життя. Аріель Шарон помер 11 січня 2014 року.

Між троном і могилою. ТОП-4 лідера, які не жили, але правили - фото 3

3. Володимир Ульянов-Ленін, „вождь світового пролетаріату”, автор жовтневого перевороту в Російській імперії та архітектор СРСР, залишався у практично недієздатному стані впродовж двох останніх років свого життя.

У травні 1922 року він тяжко захворів. Згідно з офіційною історіографією СРСР, хвороба Володимира Ілліча була викликана сильною перевантаженістю і наслідками замаху 30 серпня 1918 року. Хоча існує і думка, що Володимир Ульянов страждав на той момент від нейросифілісу – на користь цієї версії говорить той факт, що Ленін в той момент приймав препарат сальварсан – органічну сполуку з високим вмістом миш’яку, активну саме проти збудника сифілісу, блідої трепонеми.

Для лікування вождя були викликані провідні німецькі фахівці. Головним лікарем Леніна з грудня 1922 року і аж до його смерті в 1924 році був Отфрід Ферстер.
Востаннє перед публікою вождь світового пролетаріату постав 20 листопада 1922 року, а через місяць його стан різко погіршився. 15 травня 1923 року через хворобу Леніна було переміщено в підмосковний маєток Горки. Надиктований Леніним «Лист до з'їзду» (1922) часто розглядають як його політичний заповіт.
У січні 1924 року в стані здоров'я Леніна раптово наступило різке погіршення; 21 січня 1924 року в 18 годин 50 хвилин він помер. За результатами розтину стало відомо, що ще до смерті внаслідок звуження просвіту артерій мозку і порушення його живлення від недостатнього приливу крові мали місце значні дегенеративні зміни тканин мозку, що пояснюють усі попередні симптоми ленінської хвороби (паралічі, розлади мови).

Між троном і могилою. ТОП-4 лідера, які не жили, але правили - фото 4

4. Томас Вудро Вільсон, 28-й президент США, батько Ліги націй та сучасних принципів міжнародної політики, теж став жертвою важкої хвороби на президентській посаді, яка, ймовірно, зробила його практично недієздатним.

25 вересня 1919 Вільсон серйозно захворів, а 2 жовтня 1919 року переніс важкий інсульт, в результаті якого у нього паралізувало всю ліву сторону тіла і він осліп на одне око.

Протягом декількох місяців він міг пересуватися тільки в інвалідному візку, згодом він зміг ходити з тростиною.

У період його повної непрацездатності, за чутками, за прийняття рішень виконавчої влади відповідальною була його дружина, а також вузьке коло президентських радників. Вони контролювали президентську переписку та підписання відповідних документів, та ізолювали президента від віце-президента Томаса Маршалла.

Сам Маршалл не ризикнув взяти на себе відповідальність прийняти повноваження виконуючого обов'язки президента, хоча деякі політичні сили закликали його зробити це.

Вільсон був практично повністю недієздатним до кінця свого президентського терміну, проте громадськість довідалась про це аж після його смерті 3 лютого 1924 року.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme