Поразка Меркель: Кінець традиційної і проукраїнської Німеччини

Зміна політичного масштабу в Німеччині змінить зовнішню політику країни – в тому числі і стосовно України. А трапитись це може вже наступного року

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Поразка Меркель: Кінець традиційної і пр…

Вчора Християнсько-демократичний союз канцлера Ангели Меркель програв вибори в міську палату депутатів в Берліні, набравши скромних 17,6% підтримки. Мером міста, в результаті, стане Міхаель Мюллер від Соціал-демократичної партії Німеччини за якого проголосували 21,6% виборців.

Хоча справжня "сіль" цих виборів – як, власне і всіх решту цьогорічних регіональних виборів в Німеччині, звісно, не в тому. Переходом влади від між ХДС і СДПН в Німеччині нікого не здивуєш – впродовж десятиліть вони вели себе, практично як республіканці та демократи в США.

Цікаво інше. На німецьку політичну сцену зі швидкістю і нестримністю локомотива виходять нові сили, з новими, нетиповими для Німеччини ідеологіями і зовнішньополітичними орієнтирами.

Найпомітнішою з них, безумовно, є "Альтернатива для Німеччини", яка перед тим увійшла в дев'ять регіональних парламентів, а в Берліні набрала 14,2%. Що для партії, заснованої 2013 року, можна назвати блискучим результатом.

Непогано виступили і створені 2007 року німецькі "Ліві" (Die Linke), набравши 15,6% голосів берлінців.

Для розуміння ситуації: АдН виступає за скасування євро, припинення прийому нових членів в ЄС, "відродження класичних сімейних цінностей" і велику дружбу з Росією. Ліві вимагають будівництва керованого державою соціалізму, розформування НАТО – і створення колективної системи безпеки за участі Росії, хочуть "протидіяти капіталізму" і займатись державним плануванням економіки.

За великим рахунком, ні "Ліві", ні "Альтернатива", не мають якоїсь послідовної і розробленої ідеології. А оперують ці партії просто великим набором приємних для німецького виборця лозунгів. Одні набрали цих лозунгів з комуністичних маніфестів, а другі – вибрали з ультраправої ідеології все, що не заборонено законом.

Зважаючи на те, що ні ХДС, ні СДПН не мають чим до ладу відповісти на популізм новостворених партій, і продовжують платити електоральну ціну за рішення стосовно біженців, вже наступного – 2017 року на парламентських виборах може відбутись радикальне переформатування парламентського ландшафту Німеччини.

Ні, звичайно, і ХДС і СДПН в парламент пройдуть, і помітну частину місць там отримають. Але при тому далеко не факт, що їм вдасться домовитись про коаліцію між собою, як то є зараз. Чи навіть що ця коаліція зможе контролювати половину парламенту без участі когось іще.

І тут настає момент неприємних прогнозів. Який полягає в тому, що і без того проросійська СДПН, теоретично, може піти в коаліцію і з Лівими. В їхній ідеології немає жорстких суперечностей, між їхніми поглядами можна знайти якесь "середнє арифметичне".

Натомість консервативний ХДС в коаліцію з "неоконсервативною" АдН не піде ніколи і ні за яких умов. Хоча б тому, що Меркль половину життя віддала будівництву ЄС, а АдН всю ідеологію будує на руйнуванні євроспільноти.

Тому після 2017 року ми можемо попрощатись не тільки з фрау Меркель, до якої звикли впродовж останніх 11 років, як до рідної. Ми можемо попрощатись і з німецькою зовнішньою політикою в її сьогоднішньому вигляді – часом надто обережною, часом не надто далекоглядною, але, зазвичай, всеж проукраїнською.

Епоха обережних лідерів – Обами і Меркель – завершується. За нею, цілком ймовірно, може настати епоха блазнів. І якщо у випадку зі США цей блазень цілком персоніфікований, то у випадку з Німеччиною нам ще доведеться про нього довідатись. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme