10 розривів шаблону: Сирійці не тікають в Європу, а з США виїзджають в Чехію (КАРТА)

Титанічну роботу виконала студія візуалізації даних Metrocosm. Вона представила інтерактивну мапу, яка демонструє шляхи міграції населення в період з 2010 по 2015 рік за даними Відділу народонаселення ООН. Кожен охочий може збільшувати і деталізувати карту, знайомитися з процесами вселення та виселення кожної окремо взятої країни. Втім, що найголовніше, робота Metrocosm розриває безліч шаблонів щодо глобальних міграційних процесів сучасності. Та розвінчує ті міфи і стереотипи, які вже вважаються аксіомами в питанні новітнього «великого переселення народів».

Розрив перший. Сирія та Ірак

Те, що Сирія є світовим лідером з негативного сальдо міграції, не є новиною. За останню п’ятирічку з країни виїхало майже 4,7 млн. сирійців (на 2010 рік населення Сирії становило 21,5 млн.). Але новиною, особливо для стурбованої Європи, є потоки сирійської міграції. Так ось найбільше з країн ЄС сирійців прийняла Швеція – трохи більше 49 тис., а, приміром, Німеччина – менше 4 тис. Загалом чистої міграції з Сирії до Швеції було більше, чим від’їзд сирійських мігрантів в усі інші країни Європи і Америки разом узяті. Перше місце із припливу сирійців посідає Туреччина (більше 1,5 млн.), друге – Ліван (понад 1,2 млн.), третє – Ірак (майже 1 млн.), Йорданія - 556 тис, Єгипет - 140 тис, Сауд. Аравія - 128 тис тощо. Тобто на Європу в цілому припадає не більше 100 тисяч. 

До речі, щодо Іраку. Він також дезінтегрований, в ньому і далі триває багатолітня війна та частина його території, як і в Сирії, контролюється «Ісламською державою». Однак попри це Ірак на четвертому місці в світі за позитивним міграційним сальдо. Після США, Саудівської Аравії та Туреччини.

Розрив другий. США
Отже, в США у 2010 – 2015 рр. емігрували 3 млн. людей з усього світу. Хоча про весь світ – це голосно сказано. Приплив мігрантів з Європи і Африки, яким, власне і завдячують своїм існуванням Штати, наразі мізерний, ну а кількамільярдна Азія в цьому плані вчисту програє країнам Карибського басейну, на які припадає дві третини всього відтоку мігрантів до США. Наприклад, кількість американських іммігрантів індійського або китайського походження (приблизно по 340 тис.) менша за відтік до Штатів пуерторіканців і кубинців (разом – майже 365 тис.) чи то вихідців з Сальвадору та Домініканської республіки (разом – 356 тис.). А ще в міграційному припливі до США є Гватемала (134 тис.), Ямайка (96 тис.), Колумбія (85 тис.), Гаїті (83 тис.), Гондурас (81 тис.). І, звичайно, з мексиканцями в жовтій лідерській майці – 781 тис. Цікаво також подивитись, куди емігрують самі американці. Це Австралія, Швейцарія, Австрія, Домініка, Нідерланди і, як не дивно, Чехія.

Розрив третій. Індія
Друга сходинка за від’ємним міграційним сальдо у мільярдної Індії – мінус 2,5 млн. громадян. Що, в принципі, не дивно. Дивує те, куди саме емігрують індійці. А це – Об’єднані Арабські Емірати (702 тис.), Кувейт (414 тис.), Саудівська Аравія (378 тис.) і, дещо програючи американському напрямку, Оман (323 тис.). Ну а відтік вихідців з Індії до колишньої метрополії Британії навіть менший за еміграцію індійців до невеличкого Катару (113 тис. і 126 тис. відповідно).

Розрив четвертий. Саудівська Аравія
Ер-Ріяд зійшовся з Вашингтоном не лише в нафтовому протиборстві, але і в змаганні за статус головної імміграційної країни світу. Поки сауди поступаються американцям майже вдвічі (позитивне сальдо міграції в 1,6 млн. забезпечило Саудівській Аравії почесне «срібло» в цій неформальній першості), але ще пару-тройку десятиліть тому про таке змагання не йшлося в принципі. Отже, з країни майже ніхто не виїжджає, натомість приїжджають не тільки і не стільки араби. Переважають потоки з Індії (378 тис.), Індонезії (265 тис.), Пакистану (222 тис.), Бангладеш (191 тис.), Філіппін (100 тис.), Афганістану (95 тис.) і навіть Непалу (93 тис.). Серед арабських країн лідирують за міграційним відтоком до Саудівської Аравії неблагополучні Єгипет (148 тис.), Сирія (128 тис.) та Ємен (120 тис.).

Розрив п’ятий. Пакистан
За останні п’ять років обсяг чистої міграції з Пакистану склав мінус 1,2 млн. людей, що дозволив країні за цим негативним показником увійти у трійку лідерів. Але найбільш цікавим є те, що майже половина цих пакистанців емігрувала не в якісь благодатні краї, а у сусідній знекровлений Афганістан – 516 тис. Ще одним улюбленим пакистанським міграційним напрямком стала не Британія (відтік в Сполучене Королівство був лише 78 тис.), де мером столиці віднедавна обрано лейбориста пакистанського походження Садіка Хана. А країни Перської затоки, куди загалом з Пакистану переїхали 581 тис. громадян.

Розрив шостий. Китай
КНР досі має значне від’ємне сальдо міграції мінус 835 тис., але мільярдний Китай у цьому плані вже далеко не в лідерах та невдовзі може «програти» за кількістю емігрантів з країни 100-мільйонним Філіппінам (там міграційний показник – мінус 652 тис.). Крім традиційних США, де приплив китайців становив 344 тис., беззаперечне друге місце в китайському міграційному потоці посіла Південна Корея – 249 тис. Далі йдуть Канада (99 тис.), Сінгапур (97 тис.) і Австралія (93 тис.). Цікаво, що такі ж обсяги має внутрішня міграція з континентального Китаю у Гонконг (93 тис.). Європейський напрямок – незначні цифри, як і щодо африканських Ботсвани, Замбії та ПАР.

Розрив сьомий. Велика Британія
Результати Brexit – це виключно заслуга «понаїхавших» поляків. Їх до туманного Альбіону перебралося аж 102 тис. Трохи менше ніж індійців (113 тис.), але більше за пакистанців (78 тис.). Загалом Британія – лідер у Європі за позитивним сальдо міграції, воно становить 547 тис. Хоча «завоювання» британського острову іншими, крім поляків, вихідцями зі Східної Європи – цілковитий стереотип. Наприклад, з Литви до Об’єднаного королівства прибули 17 тис., з Латвії та Румунії – по10 тис., з Болгарії і Чехії – по 5 тис. Для порівняння: потік з Ірландії становив 58 тис. З іншого боку, набирає обертів британська еміграція в свої колишні колонії. Відтік британців до Австралії – 130 тис., до Канади – 73 тис., до Південної Африки – 59 тис.

Розрив восьмий. Іспанія
А ось Іспанія – лідер у Європі за негативним сальдо міграції, воно становить мінус 574 тис., що дозволяє іспанцям йти зі значним відривом від другої за цим показником Польщі (мінус 332 тис.). Втім, ТОП-7 напрямків іспанської еміграції має несподіваний вигляд: Еквадор (57,5 тис.), Румунія (57 тис.), Болівія (55 тис.), Аргентина (37 тис.), Бразилія (35 тис.), Марокко (34,5 тис.) і, що найбільш очікувано, Франція (34 тис.).

Розрив дев’ятий. Росія
Китайська «навала» на сибірські простори – абсолютний міф. Росія має позитивне міграційне сальдо у 307 тис. виключно завдяки Україні. За останню п’ятирічку, згідно офіційних даних ООН, в цю країну прибуло майже 270 тис. українських емігрантів (до речі, Україна має загальне сальдо міграції мінус 309 тис., третє місце в Європі за цим негативним показником). Є всі підстави вважати, що виною цьому – розв’язана Кремлем війна на Донбасі. Друге місце за відтоком на Росію мігрантів посідає Узбекистан (66 тис.), далі йдуть Азербайджан (майже 45 тис.), Киргизстан (44 тис.) і… Фінляндія (майже 43 тис.). Та лише потім – Грузія (29 тис.), Латвія (25 тис.), Білорусь (23 тис.) і, нарешті, оспіваний в московському фольклорі Таджикистан (всього 19 тис.). Прикметні також потоки власне російської еміграції: найбільший приплив росіян спостерігається у Казахстані (понад 80 тис.), Німеччині (майже 70 тис.) і США (32 тис.).

Розрив десятий. Африка
Лідером у Африці за позитивним сальдо міграції є Південно-Африканська Республіка, воно становить 715 тис. (друге місце на континенті із показником у 370 тис. посідає Ефіопія). А ось негативний африканський антирейтинг очолює Судан (мінус 765 тис., наступним йде Єгипет, у якого мінус 469 тис.). Між іншим, з Судану 612 тис. емігрували до Південного Судану, завдяки чому ця найновіша країна світу має позитивне сальдо, лише трохи гірше за Ефіопію, куди, у свою чергу, переселилися 253 тис. південних суданців. Натомість 38 тис. ефіопів попрямували до ПАР, хоча в цю країну переселилося навіть більше британців – 59 тис. Утім, головні міграційні припливи до Південної Африки від сусідів – Зімбабве (164 тис.), Лесото (145 тис.) та Мозамбіку (85 тис).