Куди заведуть Лукашенка "марші недармоїдів"

В Білорусі триває зачистка активних громадян, які взяли участь в так званих маршах нетунеядців - мирних (а іноді навіть і санкціонованих) акціях протесту

Підконтрольні до влади суди призначають людям адміністративні арешти. При цьому затримання активістів відбуваються показово жорстко: правоохоронці в цивільному, не відрекомендувавшись, хапають опонентів за місцем проживання, в громадському транспорті, по дорозі на роботу, нерідко лупцюючи жертви. Таким чином, влада готується до традиційної акції опозиції 25 березня - Дня волі.

Як зауважують місцеві аналітики, таким чином в РБ закінчується період умовної лібералізації режиму, під час якої Олександр Лукашенко намагався поліпшити свої відносини з Заходом. Все це відбувається на тлі наростаючої в країні економічної кризи і безперервного вже кілька місяців конфлікту з Кремлем. Місцеві спостерігачі вважають, що відбулося найнебезпечніше для керівника РБ - збіглися інтереси людей, обурених своїм соціально-економічним становищем, з кон'юнктурою політичної опозиції. Ніхто не виключає масштабних вуличних акцій. Тому білоруського правителя знову "нудить від демократії", та він зважився повернутися до звичайної для себе брутальщіни, наказавши міністру МВС, "навести порядок на вулиці" і "повиколупувати провокаторів, як родзинки з булки".

Отже, в День Конституції на акції протесту в Мінську вийшли близько 5 тисяч учасників, в Гродно - приблизно тисяча, в Могильові - близько п'ятисот людей. Сотні активістів протестували в Гродно і Могильові. Звичайно, українцям, які бачили Майдани, ця чисельність може здатися смішною. Однак варто зазначити, що, по-перше, для Білорусі є новим сам факт, коли заходи проходять не тільки в столиці, по-друге, білоруси, ймовірно, вперше виходять протестувати протягом ось уже більше місяця. По-третє, опозиція і не думає згортати кампанію тиску на владу, пророкуючи розширення масштабів виступів. І якщо в момент, коли вони тільки починалися, Лукашенко дозволив собі на десять днів полетіти в Сочі, в результаті чого несанкціоновані заходи пройшли без затримань (для Білорусі - незвично), то після повернення не реагувати в звичній своїй манері Олександр Григорович вже не міг. Ось на нараді 9 березня і зазвучало це "повиколупувати" і погрози на адресу опозиціонерів - "повернемо туди, звідки випустили". (Маються на увазі посадки альтернативних Лукашенко кандидатів в президенти і членів їх команд в 2010 році на роки по тюрмах).

Треба сказати, що Олександр Григорович завжди відмінно відчував від чого і від кого виходить загроза його необмеженій владі. Правда, і народ його відрізнявся колись достатньою поступливістю. Вийшли в Мінську 19 листопада 2010 року (час проведення чергових "президентських виборів") близько 60 тисяч протестувальників, влаштували їм кагебешну провокацію з нібито штурмом Будинку уряду, найжорстокіший розгін спецназом, сотні людей по тюрмах і ... тиша аж на шість років.

Тим часом в Білорусі спостерігається різке зниження виробництва - починаючи з 2012 р в країні практично припинилося зростання ВВП, а протягом останніх двох років відзначається його падіння в середньому на 3-5%. Незважаючи на те, що за друге півріччя 2016 р Білорусь недоотримала від Росії 6 млн. тон нафти, влада заявляє, що в першому півріччі 2016 р падіння ВВП склало 2,5%, а за підсумками всього минулого року - всього 2,6 % (тобто, ВВП в другій половині 2016 р. впав тільки на нібито 0,1%). Насправді ж реальне падіння ВВП Білорусі за весь рік становить близько 5%. Такої складної економічної ситуації в країні не було з часів перебудови. Як наслідок, сьогодні в Білорусі виникає проблема з виплатою пенсій, зарплат (пенсії звичайних громадян становлять $ 50-150, зарплати, які пропонують на біржі праці - $ 100-200, а не $ 500, як заявляється офіційно).

А тут ще затяжний конфлікт з Росією. 600 мільйонів боргу висить, віддавати нема чим. Ось і довелося Лукашенко приймати сумнозвісний вже Декрет N3, згідно з яким, всупереч Конституції, встановлюється обов'язок платити державі податок у випадку, якщо людина не працевлаштований на території РБ. Тобто, право на працю підмінили обов'язком. При цьому в документі не враховується ані сімейний стан громадян, ані регіональні особливості, ані ситуація на ринку праці. Раз на рік вийми та поклади державі приблизно 300 $. За минулий рік відповідні платіжки прийшли сотням тисяч, а погодилися платити кілька десятків тисяч. Очевидний бунт. Поки не дуже бурхливий, але для тихих білорусів, як не крути - подія.

Зауважимо, що приблизно за півроку до виступів "нетунеядців" Лукашенко, сподіваючись на фінансове підживлення його режиму з боку Заходу, намагався зображувати лібералізацію: ввів безвіз з 80 країнами, погодився за рахунок ЄС облаштовувати центри для мігрантів, зустрівся з громадськістю в числі якої були і опозиційні діячі та журналісти, подейкував про можливість якогось круглого столу і прийняття змін до Конституції, дав відмашку на припинення будівництва торгового центра біля урочища Куропати (місце масових розстрілів НКВД) і навіть натякав на можливість свого відходу від справ. Але, почувши, як пролетаріат разом з політичними в різних кінцях Білорусі скандує "Лукашенко йди!", вочевидь вирішив вдатися до звичної методики залякування і жорстокого придушення невдоволених.

Старт цьому процесу дав недавній нібито документальний фільм-розслідування державного Білоруського телебачення "Дзвінок другу", в якому стверджувалося, що координація протестних виступів в РБ здійснюється з України, ось-ось звідси прибудуть "бойовики УНСО і Правого сектора" і, мовляв, хто дасть гарантію, що в Мінську не повториться "Одеса" і "Донбас". Загалом, повний набір штампів російської пропаганди. А з огляду на той факт, що в білоруських умовах такі блокбастери не народжуються без вказівки з самого верху, очевидне відверте прогинання перед Москвою, а стрічку можна сприймати як стратегічний напрям подальшої політики режиму Лукашенка.

Зауважимо, що попередній подібний за своїм значенням блокбастер "Залізом по склу" на БТ вийшов в тому ж грудні 2010-го, ознаменувавши тоді закінчення умовної політичної відлиги і чергові потуги примиритися з Заходом.

Не виключено, що Лукашенко деякий час вважатиме за краще не влаштовувати криваве побоїще на вулицях своїх міст перед десятками телекамер, обмежуючись поодинокими репресіями. Однак, в випадку дуже ймовірного зростання протестної активності співгромадян, він рано чи пізно "зірветься в штопор". Після чого змушений буде йти на уклін до Кремля, погоджуючись на його умови.

Питання про те, чи погодяться білоруси з початком чергових "заморозків" з ще більшим підпорядкуванням Білокам'яній, поки що залишається відкритим.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ