Куди український "Сбербанк" приведе інгушський вектор

Клан Гуцерієвих – це явно не придворні олігархи Путіна. Але їхні головні активи – в Росії, і російська влада може впливати на їхні рішення стосовно подальшої долі українського Сбербанку

Журналіст відділу «Світ»
Куди український "Сбербанк" приведе інгу…

Герман Греф виявився найспритнішим з російських державних банкірів. Зрозумівши, що проблеми в українських "доньок" російських держбанків почались всерйоз і надовго, він, схоже, першим зумів "скинути" активи, майбутнє яких, насправді, вкрилось туманом.

Новими власниками українського "Сбербанку", схоже, стануть Norvik Banka Григорія Гусельникова і бізнесмен Саїд Гуцерієв (через білоруську компанію-"прокладку"). Останній стане власником 55% активу.

За інформацією російських ЗМІ, Гусельников і раніше пропонував Грефу продати українську "доньку", і той навіть був ніби згоден, проте сторони не могли зійтися в ціні. Але під тиском форс-мажору російський посадовець зрозумів, що далі чекати немає на що, і погодився на продаж. Точна сума невідома, але чутки говорять щось про півмільярда доларів.

Як тільки про угоду стало відомо, активісти взялися з дивовижним поспіхом деблокувати українські відділення "Сбербанку". І якби хтось сказав, що акція з блокуванням офісів була, скажемо м'яко, скоординована з Гуцерієвими, які на момент цих подій, скоріше за все, вже вели переговори з Грефом стосовно купівлі, то подібна гіпотеза не виглядала би неймовірною. Зовсім-зовсім. Хоча не виключено, що домовленість між "блокувальниками" і майбутніми власниками була досягнута пізніше, хтозна.

Кому ж потрапляє до рук банк, що входить в семірку найбільших в Україні, обслуговує більше мільйона клієнтів і має 47 мільярдів гривень активів?

Інгушський клан Гуцерієвих, насправді, дуже міцно вписаний в російську владну вертикаль. Хоч при тому його співіснування з режимом Путіна не можна назвати безхмарним.

Михаїл Сафарбекович Гуцерієв, батько покупця українських активів, є власником ПАТ "Русснефть" (не плутати з державною "Роснефть"), ВАТ "Російське вугілля", ПАТ "Моспромстрой" – і ще багато-багато чого. Все це, за версією Forbes, коштує біля 6 мільярдів доларів. Його брат, Саіт-Салам, є бізнесменом зі статками в 1.5 мільярда, і екс-депутатом Держдуми Росії.

При тому назвати Гуцерієвих "вірними сатрапами Путіна" теж не вийде. Для початку – вони не сходяться ідеологічно. Старше покоління Гуцерієвих народилося у вигнанні, в Казахстані, куди їх депортували. Свій трудовий шлях "головний Гуцерієв" починав з вантажника на грозненській плодово-овочевій базі. Далі в його житті значились такі епізоди, як відібраний з підтримки російських правоохоронців бізнес, відкрита проти нього в Росії кримінальна справа за несплату податків, переховування у Великій Британії з проханнями про надання політичного притулку.

Втім, Гуцерієву таки вдалося домовитись із Путіним, повернути собі частину своїх активів, і знову поселитись у Росії. Ймовірно, однією з умов цього повернення була обіцянка Гуцерієва "втихомирити" ситуацію в Інгушетії, де він користується колосальним впливом.

Свого сина Саїда, на якого і оформлено угоду купівлі, Гуцерієв-старший взагалі намагався тримати якнайдалі від Росії – з 29 років свого життя той більш ніж 17 провів у Великій Британії.

Купівля української "дочки" Сбербанку для родини Гуцерієвих, скоріше за все, це спосіб банально диверсифікувати ризики, вивівши з Росії частину коштів. Але вивести не явно, нариваючись на можливі неприємності з боку Кремля, а ніби роблячи при тому послугу російському державному банку.

А колишня зірка "Що? Де? Коли?", Григорій Гусельников, потрібен для налагодження зв'язків українського (чи вже – українсько-інгушського) банку з фінансовим світом Східної Європи, куди Гусельников має вихід через Norvik Banka.

І загалом, в усій цій угоді немає нічого надто небезпечного для України. За винятком єдиного моменту. І Гуцерієв-молодший, і Гусельников, може й не є найбільшими фанатами російського президента. Проте помітна частина їхніх активів (а у випадку з Гуцерієвим – більша частина активів усього його родинного клану) знаходяться у Росії. І під тиском тамтешньої влади вони можуть прийняти практично будь-яке рішення стосовно своїх українських активів – в обмін на режим сприяння в Росії. Власне, вони не перші з російських олігархів опиняються на подібному "шпагаті". Для прикладу, російський "Лукойл" впродовж двох років тримав український "Карпатнакфтохім" у режимі вимушеного простою, а робітників – у вимушених відпустках чи на половинній ставці – тільки тому, що з Москви була дана вказівка "бандеровцев не кормить". Цілком ймовірною є повторення подібної ситуації і зі "Сбербанком". Тому бетонні блоки активістам не варто ховати надто вже далеко. Якщо ввони, звичайно, не гуцерієвські активісти.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme