Чому Путіну краще воювати в Сирії, ніж на Донбасі

Схоже, сирійська війна може стати однією з підвалин існування путінського режиму в самій Росії

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чому Путіну краще воювати в Сирії, ніж н…

Скоро на зраненій війною сирійській землі запанує мир. Такий висновок можна зробити, якщо почитати ТАСС.

Бойовики Ісламської держави у Сирії здійснюють "відчайдушні спроби укріпитись" – бо значна частина їх зброї "знищена ПКС (повітряно-космічними силами, якщо хто не зрозумів) Росії". Табори бойовиків розбомбили, їх склади боєприпасів – здетонували. Схоже, все, що залишилось, це ще трішечки "піднажати" і взяти ісламістів голими руками. Це не з форуму роспатріотів, це з офіційних заяв генерал-майора Конашенкова, офіційного представника міністерства оборони Росії.

Подібні реляції можна списати на тривіальне бажання похитуватись "російськими успіхами" на тлі "американських невдач" – і виправдати в очах власного населення і всього решту світу сирійську авантюру.

Красиву картинку псує тільки відсутність рішучого наступу асадівської армії на начебто знекровлених і обеззброєних бойовиків. Така відсутність виглядає як мінімум дивно на тлі беззаперечного бажання сирійського диктатора відновити контроль над максимальною площею країни. Чи то бойовики недостатньо знекровлені, чи то урядові сили змордовані ще більше – і не розбереш.

Але тут, схоже, йдеться не про банальне російське бахвальство. Бо реляції – реляціями, але цілком зрозуміло, що російські "авіаційні джигіти" мало чим відрізняються від всіх решту, які вже встигли побомбити Сирію. І які переконалися, що децентралізовану і роззосереджену армію Ісламської держави можна бомбити довго і безрезультатно.

Тут, звичайно, псує справу бажання російських військових вдаватись у зайві подробиці, і розповідати про авіаційні нальоти пари "Су-шок" на пару автомобілів – начебто із закріпленими мінометами. Бо хтось занудний може порахувати вартість вильоту двох літаків, вартість витрачених боєприпасів – і вартість двох ніби знищених стареньких пікапів. Ну і кількість часу, потрібну трьом десяткам російських бойових літаків для знищення тисяч подібних бойових одиниць Ісламської держави.

При тому сказана вперше реляція ще когось вражає – але щось доведеться казати і за місяць, і за два, і навіть наступною весною. До якої Ісламську державу будуть, безумовно, бомбити – але навряд чи розбомблять.

Тому повідомлення про перемоги російської зброї, які при теперішній ситуації навряд чи призведуть до повної перемоги у сирійській кампанії, скоріше за все, мають й іншу мету.

Яка полягає у тому, щоб переконати російське суспільство в близькості перемоги над тероризмом. Задля якої слід погодитись на збільшення кількості бомбардувальної авіації і нарощення інших видів військової підтримки сирійському диктатору. Слідом за бомбардувальниками та крилатими ракетами в хід невдовзі підуть гелікоптери, за гелікоптерами – артилерія та "окремі частини військ спеціального призначення". Всі вони гратимуть роль отого маленького зусилля, яке слід додати, щоб зруйнувати світовий ісламський тероризм раз і назавжди. А "повномасштабна наземна операція" – ні-ні, такої не буде ніколи. Про це ж говорили і Путін, і Лавров – як можна вчинити інакше?

При тому росіян, безумовно, будуть лякати (та що там – вже лякають) приходом ісламістів з бомбами до Росії. З великими і потужними бомбами – точнісінько такими, як підірвали в Анкарі (про що російські фахівці довідались, навіть не з'їздивши до Анкари – і навряд чи навіть поговоривши з турецькими колегами, стосунки з якими в них зараз не зовсім райдужні). Ці бомби покликані сфокусувати увагу населення, достатньо далекого від проблем Башара Асада, на сирійських подіях.

При тому цілі всіх цих інформаційних маневрів однозначно внутрішньополітичні. Бо тягар сирійської війни – яка йде виключно для того, щоби врятувати Росію і весь решту світ від тероризму, і є, як сказали в РПЦ, "священною" – можна оголосити офіційною причиною наявних і майбутніх економічних проблем. А загроза терактів, вчинених підступними ісламістами в якості помсти Росії – стане беззаперечною причиною для того, щоб іще міцніше згуртуватись довкола вождя і розширити повноваження компетентних органів.

Це недалекі сатрапи російського царського режиму вважали, що для того, щоби уникнути революції, потрібна "маленька переможна війна". Їхні спадкоємці пішли в мистецтві утримання трону далі – вони вміють отримувати свою політичну вигоду і з воєн тривалих і не надто переможних. Принаймні, вони на це поки надіються. Не зважаючи на глибоку й неприкриту ненависть, що потроху наростає в сунітському світі стосовно використання чужих проблем задля досягнення своїх геополітичних цілей.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme