Коли Україна стане найбільшим спонсором Bellingcat

За останні 24 години світ познайомився із двома розслідуваннями. Обидва були здійснені міжнародними колективами. Обидва розслідування мали на меті встановити істину стосовно військових злочинів – або дій, близьких до цього означення. Обидва мали би вчинити помітний вплив на міжнародні стосунки у сучасному світі. На цьому схожість між розслідуваннями завершується.

Перше із них було проведене спеціальною комісією ООН, яка мала встановити, чиї літаки розбомбили гуманітарний конвой під Алеппо в ніч з 19 на 20 вересня. В процесі чого загинуло чимало волонтерів, і був знищений гуманітарний вантаж, що призвело до нових смертей у східному Алеппо.

Комісія завдання провалила. У фінальному звіті було зазначено, що наліт могли зробити літаки Сирії, Росії, або коаліції на чолі з США. Опозиційні сили не мали можливості розбомбити цей конвой, переконані слідчі ООН. Напевно, в силу цілковитої відсутності авіації. Експерти, що брали участь в роботі комісії, вважають участь авіації США і коаліції в цьому нальоті "малоймовірним" – але так щоб зовсім, то не виключають.

Пояснити, чому не були взяті на експертизу осколки боєприпасів, якими знищили відмаркований червоними півмісяцями конвой, з метою встановити виробника зброї, комісія чи то не змогла, чи не захотіла. Хоча за допомогою такого аналізу дати відповідб на ключове питання – бомбила західна коаліція чи Асад/Путін, було, безумовно, можливо. За великим рахунком, інформативна цінність звіту близька до нуля, він виключає хіба російські інсинуації про "обстріл конвою терористами", в які не вірив ніхто від самого початку.

Натомість міжнародна група слідчих-журналістів Bellingcat опублікувала доповідь, в якій містяться нові докази російського військового втручання у конфлікт на Донбасі, зокрема, про обстріли позицій український військ з артилерії.

Група з високою ймовірністю встановила 149 випадків обстрілу української території з боку Росії влітку 2014 року. 130 місць позначені, як можливі позиції російської артилерії. Кількість випущених снарядів, за даними групи, складала тисячі одиниць. При цьому група стверджує, що було опубліковано найменші ймовірні цифри. Частота та щільність обстрілів не дозволяє розглядати їх як помилки чи самостійні дії окремих частин, констатують експерти. В документі міститься висновок, що це більше за все нагадує відкриті бойові дії.

Можна сперечатись про методику. Можна стверджувати, що цифри Bellingcat занижені чи завищені – (хоча останнє – навряд). Але заявити, що "вони про все брешуть", може тільки найвідданіший споживач Кисельова. Ми бачимо результати глибокої аналітичної роботи, міцно опертої на факти.

При тому доповідь було зроблено купкою ентузіастів за допомогою відкритих джерел інформації. В добровольців, що працювали на Bellingcat, не було багатомільйонного бюджету, дипломатичної недоторканості, гарантованої співпраці задіяних в конфлікті сторін – і ще багато-багато чого із ресурсів спецкомісії ООН. Єдине, що було в Bellingcat – це бажання встановити істину. Що їм, по мірі сил і талантів, цілком непогано вдалося.

Україна щороку витрачає на членські внески до ООН трохи більше, ніж 2,6 мільйони доларів. Додатково півтори мільйони ми витрачаємо на проведення миротворчих операцій ООН (щоправда, внески за останній рік поки не сплачено). В цьому контексті виникає цілком законне питання Адже, по великому рахунку, вплив що ООН, що Bellingcat у випадку з україно-російським конфліктом – чисто інформаційний. І результати розслідування прочитають, чи, принаймні, переглянуть у вигляді новин, ніяк не менше людей, ніж буде тих, хто дивитиметься чи читатиме про чергове засідання Радбезу ООН. Де все, як водиться, обмежиться констатацією стурбованості.