Кого Трамп зможе "привести до тями" ядерними бомбами

Твіт без одного місяця президента Дональда Трампа про те, що США "повинні значно зміцнити і розширити свої ядерні можливості до того часу, коли світ прийде до тями щодо ядерних бомб", наробив чимало шуму. Головно – серед американських демократів, які отримали можливість черговий раз всерйоз задуматись над психічною адекватністю майбутнього власника "ядерної валізки".

Втім, відреагували на твіт і в Росії. "Одностороннє нарощування ядерних озброєнь означатиме злам існуючої системи російсько-американських угод у цій сфері, - сказав голова міжнародного комітету Ради федерації Костянтин Косачов. Додавши при тому, що Трамп "не має права цього не знати".

Звичайно, російський "сенатор" скромно промовчав про той факт, що наявні угоди у цій сфері давно і міцно порушує саме Росія, фактично ігноруючи вимоги Договору про ракети середньої та малої дальності – але то, звичайно, подробиці.

З якоїсь точки зору, твіт Трампа – гомерична дурниця, і демонстрація його інфантильного мілітаризму. Бо у війнах нового покоління, байдуже з ким – хоч з Ісламською державою, хоч із путінською Росією, розміри і якість ядерного арсеналу особливої ролі не грають. У випадку з Росією важливим є факт його наявності чи відсутності, а джихадистам байдуже і це.

Використовувати ядерний арсенал навіть проти густозаселених міст, контрольованих терористами, ніхто не буде. Не кажучи про те, що протидіяти хоч агресивній торгівельній політиці Китаю, з якою збирається воювати Трамп, хоч російським хакерам, з якими він поки не воює, теж не вдасться.

Звичайно, певна модернізація американського ядерного арсеналу, і, головне, засобів доставки ядерної зброї які реально застаріли, давно назріла. Про це говорили навіть в адміністрації Обами.

Але в твіті Трампа йдеться саме про "значне розширення і зміцнення", а не про реставрацію бомб і ракет, декотрі з яких відсвяткували п’ятдесятилітній ювілей.

До чого може призвести подібна ініціатива американського уряду, якщо дійде до її реалізації? Реагувати на неї будуть одна, максимум – дві країни на планеті, які мають порівнянні зі США ядерні арсенали, і, в разі нарощування американської ядерної потуги, можуть залишитись в "аутсайдерах" ядерних перегонів. Мова йде про Росію, і, частково, Китай. Хоча і з останнім все не так однозначно – Пекін, за багатьма ознаками, дотримується політики ядерного стримування, для якої достатнім є арсенал, котрий робить ціну агресії проти Піднебесної неприйнятною. А от "ядерне лідерство" Китаю не потрібне.

Тому реагуватиме на трампівську ініціативу, скоріше за все, тільки Путін. І робитиме він це, скоріше за все, у стилі радянських генсеків – "доженемо і переженемо". Якщо й не першість, то збереження паритету ядерних арсеналів із "ворогом №1" є для Кремля питанням не стратегії, тактики чи просто військової доцільності – а питанням політичного престижу.

Але при тому програма модернізації і вдосконалення ядерної зброї – це проект, фінансові потреби якого можуть перевершити самі сміливі сподівання. В будь-якому разі, мова йде про десятки мільярдів доларів. Для прикладу, сама тільки розробка і тестування російської ракети "Булава" (так-так, саме тієї, з десятком невдалих запусків) обійшлося у суму, близьку до 9 мільярдів доларів.

І в разі, якщо Трампу вдасться втягнути Путіна в нову гонку озброєнь, у країни з ВВП у 18 трильйонів доларів, є чималі шанси здолати країну, чий ВВП впродовж багатьох років ніяк не досягне 4 трильйонів. Врешті, якими б не були результати цього "змагання", сам факт його проведення помітно послабить фінансування багатьох "локальних" російських геополітичних ініціатив. Що не може не радувати усіх, кому випало сумнівне везіння бути сусідом Росії.