Ким були і за що потрапили до тюрми хакери з "Шалтай-Болтай"

Кримінільна історія з хакерським угрупованням "Шалтай-Болтай" – та його кураторами – демонструє реальну ситуацію всередині "всесильної ФСБ", на яку українці люблять списувати свої невдачі

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Ким були і за що потрапили до тюрми хаке…

Історія з всюдисущими "російськими хакерами", набирає хід. Якщо спочатку в ній фігурували скромні пролетарі комп'ютерного зламу з групи "Шалтай-Болтай", то зараз камери слідчих ізоляторів обживають високопоставлені співробітники ФСБ – і кінця-краю справі поки не видко. Втім, про все за порядком.

В кінці жовтня російські силовики почали затримання хакерів з групи "Шалтай-Болтай". Один із лідерів угруповання, Володимир Анікєєв (відомий під псевдо "Люїс") був затриманий в аеропорту Санкт-Петербурга.

Надалі він був транспортований в Москву, де, за словами представників ФСБ, почав давати свідчення. При тому не тільки проти своїх "побратимів" – хакерів – але й проти своїх кураторів з ФСБ.

25 січня в російських ЗМІ з'явилася інформація про те, що ФСБ провела арешти начальника Центру інформаційної безпеки ФСБ Росії Сергія Михайлова, старшого оперуповноваженого 2-го відділу з тієї ж організації Дмитра Докучаєва, а також топ-менеджера компанії "Лабораторія Касперського" Руслана Стоянова. Сам арешт відбувся наприкінці 2016 року. Всі вони звинувачуються в державній зраді. Плюс деякі "дрібніші" епізоди.

В чому суть того, чим займалися хакери з "Шалтай-Болтай"? Лідер цієї організації, Анікєєв, починав як "чорний піарник" та фахівець зі збору компромату на російських чиновників, який він перепродував їхнім конкурентам – або ж шантажував ним фігурантів. В якийсь момент він перейшов до електронних методів спостереження, закупив обладнання для відстежування телефонного трафіку та перехоплення Wi-Fi трафіку. На нього працював, власне, "Шалтай" – пітерський айтішник, який і був технічним фахівцем.

В якийсь момент група "зарвалась", створюючи проблеми серйозним людям в Кремлі – і на неї спустили ФСБ.

Яке, слід віддати належне, зуміло доволі швидко знайти хакерів. Але ті не опинились за гратами – їх просто перевербували. І, судячи з усього, заставили платити на новий "дах". Хакери продовжували займатись тим, чим і раніше – навіть збільшивши розмах. Група почала працювати з масштабними "зливами", в яких фігурували конфіденційні дані багатьох впливових у Кремлі людей, в тому числі, наприклад, ходять чутки про особисті файли Владислава Суркова.

Тут, до речі, виникає цікаве питання – а поштовий архів Суркова, яким так гордилась "УкрХунта" – це справді справа рук виключно наших бравих хакерів, чи інфу їм "злив" "Шалтай-Болтай", в свою чергу, отримавши її від когось із російських замовників?

І цей чудесний ФСБ-шно-хакерський картель проіснував, ймовірно, більше року. Аж поки Анікєєв на чомусь не проколовся, не потрапив в руки конкурентної банди – пардон, іншого підрозділу ФСБ, і не "здав" своїх шефів.

Яким тепер, окрім сумнівної історії з "Алтаєм-Болтаєм" "шиють" іще й держраду в зв'язку з тим, що частина незалежних хакерів та російських ІТ-компаній, які працювали на ФСБ, раптом почали потрапляти під пильний нагляд і контрзаходи з боку спецслужб США. Мова, ймовірно, йде про епізоди, перші з яких відбувались близько 2012 року – якщо це підтвердиться, то вийде, що Михайлов працював на американців як мінімум пів десятиліття.

При тому якби Михайлов і далі грався прикриттям хакерських груп, які б із "патріотичних" міркувань ламали американські поштові сервери, а для "прохарчування" займались би кардерством чи фішингом, не забуваючи при тому перераховувати належний відсоток ФСБ-шному даху, то жив би він довго і щасливо. От тільки чи то його самого, чи то його підлеглого Анікєєва нелегка занесла в політику – за що вони й поплатились.

В сухому залишку виходить, що один з найбільш високопоставлених співробітників ФСБ Росії у сфері інформаційної безпеки був, по-перше, вельми ймовірним інформатором ЦРУ. А по-друге – куратором хакерського угруповання, яке займалось викраденням особистих даних російських чиновників, їх шантажем та розповсюдженням компромату на замовлення їхніх конкурентів. Цей штрих, здається, доволі добре характеризує ситуацію в російських спеціальних службах і правоохоронних органах. Чутки про "всесильність" яких – та підпорядкованих їм хакерів – стають останнім часом нормальним виправданням для західних (та й українських) спецслужб, які, в свою чергу, не здатні захистити критично важливі елементи інформаційної інфраструктури від подібних михайлових та анікєєвих. Що, погодьтеся, виглядає якось не зовсім логічно.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme