Чому Путін ненавидить сирійських туркменів

Падіння збитого Су-24, вочевидь стало тим моментом, коли більшість українців вперше в житті почула, що існують сирійські туркмени. Хоча цей народ з тисячолітньою історією відіграє помітну роль в сирійському конфлікті

На територію, яку зараз займає Сирія, предки сучасник туркменів прибули в кінці XI століття, у добу Сельджуків. Втім, надто довго тішитись своєю державою їм не довелося – на початку ХІІ їх завоювали Артукіди, потім – ще кілька тюркських династій, а в ХІІІ столітті – Мамлюцький султанат. У складі військ султанату вони встигли повоювати з хрестоносцями.

Наступним значимим періодом в історії стало завоювання цього регіону османами, які розбили мамлюків в битві під Марж Дабіком (біля сучасного Алеппо) в 1516 році.

З того часу сирійські туркменські племена непогано інтегрувались в Османську імперію. Чимало туркменів зробили помітну військову кар’єру. Турецька мова стала писемною мовою сирійських туркменів – хоча розмовною залишилась їхня, схожа на діалект сучасної азербайджанської.

Після Першої світової війни і падіння Османської імперії життя сирійських туркменів складалось непросто – що в Сирійському арабському королівстві, що в період французької окупації регіону. З 1936 року їм було заборонено використовувати їхню мову та писемність – йшла політика на асиміляцію

Скільки їх залишилось до сьогодні – сказати складно. Оцінки коливаються від 3,5 мільйонів (за підрахунками представників сирійських туркменів) до 100-150 тисяч (за підрахунками сирійського уряду Асада). Істина, вочевидь, десь посередині.

Різниться навіть назва цієї народності – в ходу варіанти від "туркменів" то "туркоманів". Втім, різниця у назвах може бути викликана і політикою Туреччини – якщо там з курдів зуміли зробити "гірських турків" – то що вже говорити про зайву голосну. Тим паче, що на відміну від курдів, туркмени цілком позитивно ставляться до турецького протекторату – який для них куди цікавіша альтернатива, ніж правління клану Асадів, котрий з усіх сил намагаються асимілювати туркменів в "єдиному арабському сирійському народі".

Відповідно, коли трон під Асадом захитався, туркменські політичні партії швиденько сформували "Асамблею сирійських туркменів" і налагодили хороші стосунки з сирійською опозицією. Паралельно з тим якусь частину зброї та, ймовірно, інструкторів вони отримували з Туреччини – де частина з них пройшла військовий вишкіл.

До 2012 сформувалися численні повстанські угруповання, найпомітнішим з яких стали "Бригади сирійських туркменів" чисельністю до 10 000 бійців.
Через рік під Латакією була сформована "Бригада Джабаль ат-Туркмен". У 2015 році в її складі з'явилася Друга прибережна дивізія. Ці підрозділи міцно пов'язані з повстанською Вільною сирійською армією, яку підтримує Захід. Вони ведуть активні бойові дії як з асадівськими військами, підтримуваними іранськими інструкторами та загонами "Хезболли", так і з силами ісламістів з ІД.

При тому Туреччина, по мірі сил, допомагає сирійським туркменам не тільки зброєю, але й продовольством та іншими засобами виживання. В Анкарі не надто приховують, що їхньою ціллю є створити зони безпеки вздовж свого кордону, заселену лояльними до Туреччини туркменами – у тих місцях, принаймні, де немає потужних курдських анклавів. Тому турецька влада всіляко сприяє формуванню туркменських поселень та таборів біженців поблизу свого кордону.

Саме таке поселення і взялися систематично бомбити "путінські орли". Природно, що це просто збісило Ердогана. Після серії абсолютно відвертих попереджень, які росіяни воліли проігнорувати, сталося те, що сталося.

Звичайно, зараз російські сходознавці – на чолі з Георгієм Мирським, світочем політології, який почав займатися східною проблематикою за часів Йосипа Віссаріоновича, в один голос твердять, що сирійські туркмени – ніхто і звати їх ніяк, а російський літак збили – як там казав Володимир Володимирович – щоб врятувати терористів з ІД від російського гніву. При тому подібні "експертні коментарі" не соромляться публікувати навіть відносно ліберальні видання на кшталт "Дождя".

Насправді почавши бомбардування туркменів, Росія порушила норми як простої етики, так і міжнародного права, наносячи удари по густозаселених цивільними особами об’єктах. Окрім того, вона била по людях, які реально чинять збройний опір Ісламській державі. Тому зауваження Путіна про "турецьку допомогу терористам" далеко більшою мірою стосується саме Росії, яка систематично знищувала – і продовжує знищувати супротивників ісламістів. Не кажучи вже про те, що влізши в чужу геополітичну гру, Путін чомусь вирішив, що його літаки можуть робити все що заманеться – без будь-якої відповіді від учасників конфлікту. Реальність розсіяла ілюзії.