Хто розпочне той "русский бунт", який остаточно розвалить Російську імперію

В минулій статті я написав про українську реакцію на катастрофу ТУ-154. Сьогодні для затравки зачепимо тему реакції російської. Отже, останні кілька днів виявили, що людей, яких можна назвати одночасно відомими, притомними і чесними – на Росії рівно двоє. І їх за давньою московською традицією просто зацькували.

Поліз почитати, що пише про ситуацію один із "ворогів народу", Аркадій Бабченко. Виявилося, там ціла цікава дискусія, яка від самого факту лицемірної скорботи – як в СРСР – перейшла до теми того, що буде за усім цим лицемірством. "А буде русскій бунт, бєссмислєнний і безпощадний". Така була загальна думка. Далі ж пішли варіанти того,  де, як і коли він розпочнеться – в Якутії чи на Кавказі, через проблеми з хлібом чи звірства поліції. Народ захопився, альтернативна історія – це ж завжди цікаво. А я, читаючи всі ці "віщування", подумав, як же вони помиляються. І наскільки ж вони, громадяни Росії, не знають своєї історії.

Взагалі бунтували на Росії завжди. Навіть за найжорстокіших диктаторів. Навіть в ХХ столітті, коли, здавалося, комуністично-імперська влада переламала хребта усім, кому тільки могла. Навіть при Сталіну – у нас зараз багато говориться про те, як Україна повставала на початку 30-х, за що і отримала Голодомор, але бунтували не тільки у нас, а й на Уралі, в Сибіру, на Кавказі.

Продовжувалося це і при Хрущову. Новочеркаський розстріл на початку червня 1962 року пам'ятають всі, бо це найгучніша історія того часу – але він був не один. Тобто самі по собі спроби бунту були. Але проблема в тому, що вони ні в що не переростали і нічим – крім кривавого покарання заколотників – не завершувалися.

А не завершувалися з однієї простої причини. Бо їх придушувала влада. Бо ефективно працювала карально-репресивна машина. І тільки тоді, коли на престол зійшов п'ятий і останній генсек, Михайло Горбачов – ми побачили бунт. Я події в Москві 19-21 серпня 1991 року – які, втім, стали уже верхівкою і по суті фінішем цього бунту проти влади. Бунту, який став можливий лише через те, що влада дала слабину. Тому, що влада перестала використовувати спецслужби так, як їх використовували попередники. (Сюди входить і каральна психіатрія, яка була частиною не медичної сфери, а репресивного апарату. Нам цього вже не зрозуміти, а в путінській Росії це відроджується. Логічно – Росія ж мутує в сталінсько-брежнєвський совок.)

Тому всі ті, хто під постом Аркадія Бабченка розмірковував про те, як почнеться той самий "русский бунт", який нарешті знесе владу – забули про головну і чи не єдину реальну умову. Зміну влади. Із ефективно-жорстокої на ліберально-поблажливу. Таку саму авторитарну, але не з таким звірячим єством, як зараз. При середньо-пізньому Горбачову – а це був ще СРСР із усіма відповідними механізмами – уже нікого не травили так, як зараз того ж Бабченка за правдиві слова про лицемірство скорботи. Хоча і республіки із Союзу теж не випускали.

Так от. Доки на московському троні знаходиться ФСБ – і неважливо, "Путін" її конкретне прізвище чи якесь інше, ніякого "русского бунта" не буде. Це варто затямити собі і тим українцям, які чекають, що Російська імперія під псевдом "Федерація" розвалиться через якісь народні заворушення. Нічого подібного не буде. Доки влада сильна, ефективна – вона перебиватиме будь-які спроби, яких, втім, ставатиме все менше і менше. І тільки тоді, коли на троні з'явиться якийсь сучасний "горбачов" – можливо, Медведєв, можливо, хтось новий. Тільки тоді, коли він, цей ліберал, спробує посадити своїх собак-силовиків на цеп. (І плюс ще має скластися купа факторів – ціни на нафту, незадоволення місцевих еліт, в першу чергу чеченської та приволзьких.)

Тільки тоді Росія почне розпадатися. Втім, цей процес може зайняти не так вже й багато часу. Для тих, хто не знає – батько "перестройки" і "гласності" взагалі був протеже Юрія Андропова, голови КДБ і одного із найсуворіших правителів Росії в другій половині минулого століття. Але, прийшовши до влади, повів країну зовсім не туди і не так, як його покровитель. Так і тут – цілком може виявитися що той, кого в тісному кремлівському колі уже називають наступником Путіна (а Горбачов став таким ще за життя Андропова, але не зумів – чи, може, й не схотів – поборотися за владу із немічним Черненком), круто поверне історію Росії, і, відповідно, усього світу, в інший бік.

Коли це станеться, хто цей "горбачов нової ери" – можна лише гадати. Але зрозуміло одне – третій і остаточний розпад імперії, як і розпад другий, радянський, розпочнеться з голови. Без неї не буде нічого, і всі локальні спроби каталізації процесу народним гнівом так і залишаться в історії, як той же Новочеркаський розстріл. Героїчна, але безглузда і безперспективна спроба.