Чи зробить Гройсман МВФ не страшним для українців

Ні, звичайно, посол США в Україні Джеффрі Пайєтт привітав нас з “прозорим голосуванням” і потішився “тими словами, які почув від прем'єр-міністра Гройсмана сьогодні в контексті його пріоритетів щодо повного і своєчасного прийняття вимог МВФ". Якісь надії на краще майбутнє стримано висловив віце-президент США Джо Байден. Достатньо формально привітали Гройсмана з приходом на посаду і президент Європарламенту Мартін Шульц та віце-президент Єврокомісії Федеріка Могеріні.

Втім, все це — дипломатичний етикет. Як і заява Путіна про те, що він “не знає” нового українського прем'єра. Справжні почуття Заходу з приводу призначення Гройсмана висловила радше преса, не зв'язана ніякими дипломатичними умовностями.

Про надміру тісний звязок між Порошенком та Гройсманом написали... по суті, практично всі. AFP, The Guardian, Corriere della Sera, CBCNews — список можна продовжувати і продовжувати. Винятком став тільки Ізраїль, де Haaretz написала про те, що “наша людина тепер при владі” - що може позитивно вплинути на співпрацю між Києвом та Єрусалимом. Втім, від конкретики утримались і вони.

Звичайно, головний акцент у критичних матеріалах західних ЗМІ — на тому, що Порошенко від владної конкуренції переходить до концентрації влади. Себто негатив від цих публікацій йде на чинного президента. Але, з іншого боку, така жорстка зав'язка Порошенко-Гройсман автоматично означатиме не тільки те, що репутаційні втрати прем'єра лягатимуть в очах західних лідерів та обивателів на імідж президента — але й зворотній процес. Все що зробить — чи не зробить — Порошенко тепер впливатиме й на імідж прем'єра.

Втім, все це тонкощі. Цікавіше, як саме складатиметься співпраця нового прем'єра зі світовою спільнотою. Чи зуміє він вибудувати власне лінію зовнішньоекономічної політики — чи так і залишиться “завгоспом” при АП.

І, власне, співпраця з МВФ, за яку авансом похвалив Гройсмана Пайєтт, стане першим реально слизьким місцем для нового прем'єра і уряду.

Для якого підвищення тарифів на газ впродовж першого місяця роботи — це чобіт на власній пісні. А відсутність наступного траншу від МВФ — чобіт нітрохи не легший. Ні, звичайно, можна багато чого сказати про “куля-влобистого” попередника, який скромно відклав підвищення тарифів на потрібний для нього місяць — і на прощання помахав рукою. Але, з іншого боку, і Гройсман чудово знав на яке крісло він погодився.

І от, не минуло й доби від прем'єріади, як новий міністр енергетики Ігор Насалик вже встиг розповісти, що “у нас є варіанти, як уникнути підвищення тарифів”. От вам і повне і своєчасне виконання вимог МВФ. Щоправда, його шеф поки що так далеко й радикально не йде, пропонуючи обмежитись підвищенням ефективності системи субсидій (себто — непрямою підтримкою населення замість прямих дотацій) і аналізом справедливості енерготарифів. Але припустити, що заява Насалика була повним імпровізом одурілого від щастя нового міністра, теж якось не дуже виходить.

Звичайно, навіть меморандум з МВФ — не догма. І якщо є шляхи не піднімати тарифи, знайшовши при тому спосіб скоротити дотування населення — то ці шляхи сміливо можна обговорювати, лобіювати і відстоювати. Але популістські заяви задовго до того, як бодай хтось визначив реалістичність їх виконання і узгодив їх з МВФ — все це однозначно не сприяє ні робочим стосункам, ні довірі. При тому не тільки з МВФ — але й з усіма решта західними партнерами.

Судячи з феєричних рейтингів довіри до президента, уряду та Верховної ради, які побачили світ декілька годин тому, український народ втомився від чинної команди. Але немає жодних причин підозрювати, що Захід втомився від української влади менше, ніж ми самі. Тому уряду Гройсмана доведеться прикласти максимум зусиль, щоб продемонструвати, що новий кабінет — це відчайдушна спроба розпочати реформи, а не початок будівництва чергової надміру стійкої владної вертикалі. Бо Україна — не Росія, і чим завершується будівництво таких вертикалей, на Заході знають не гірше, ніж у Києві.