Гіларі Клінтон проти "духовних скрєп" Америки

"Супервівторок", у який внутрішньопартійні вибори республіканці та демократи проводили одночасно в 11 штатах (на додаток до того демократи провели кокус ще й в Американському Самоа), насправді, не приніс несподіванок.

Демократка Гіларі Клінтон і республіканець Дональд Трамп помітно зміцнили своє лідерство в боротьбі за участь у президентській гонці.

Дональд Трамп здобув перемогу у штатах Алабама, Арканзас, Вірджинія, Вермонт, Джорджія, Массачусетс і Теннессі. Колишня держсекретар Хілларі Клінтон перемогла в штатах Алабама, Арканзас, Джорджія, Теннессі, Вірджинія, Техас і Массачусетс, а також в Американському Самоа.

Стосовно прямих суперників Трампа – то сенатор Тед Крус переміг в штатах Техас і Оклахома, а сенатор Марко Рубіо - в Міннесоті. Натомість демократ Берні Сандерс виграв в штаті Вермонт, який він представляє в сенаті, а також в Оклахомі, Міннесоті та Колорадо.

З дня на день дедалі більше виглядає на те, що Дональд Трамп таки стане кандидатом від республіканців на президентських перегонах. Попри відвертий епатаж, який наближається до божевілля. Попри відверту нелюбов – яка доходить до ненависті – з боку республіканського істеблішменту, усіх тих правильних і шанованих GOPів (Grand Old Party), які звикли, що вони солідні члени закритого й елітарного політичного клубу, а не бек-вокал новочасного клоуна. Попри дружні до республіканців газети, які описують його перемоги заголовками "Кошмар продовжується". Попри той факт, що у відкритому протистоянні з Хілларі Клінтон Дональд Трамп, скоріше за все, з тріском програє. І в цьому, кажуть соціологи, йому охоче допоможе помітна частина власних однопартійців, які готові голосувати рішуче за кого завгодно – тільки не за Трампа. Якщо ж додати той факт, що Хілларі Клінтон – це не Барак Обама, і багато в чому – приміром, в зовнішній політиці – вона помітно ближча до республіканських стандартів, то перйти на її бік адекватним республіканцям буде й зовсім не складно. Боятись їй, як стверджують соціологи, варто було хіба Марко Рубіо, який, не відлякуючи республіканських традиціоналістів, міг добряче прорідити і демократичний електорат – особливо, іспаномовний.

Для республіканців – тих, які віддали роботі на свою партію десятиліття життя, історія з Трампом направду стала кошмаром. Хоча переламати успіхи мільярдера на цій стадії вже навряд чи кому вдасться – скільки б не говорив Тед Круз, що він у стані це зробити.

Скоріше за все, історія з Трамипом завершиться відносно мирно. Йому дадуть-таки з тріском провалити президентські вибори, і прихильники республіканців отримають дієве (принаймні, впродовж найближчих років) щеплення від паталогічної любові до клоунів.

І для України такий результат виборів теж буде явно позитивним – бо з усіх помітних кандидатів тільки Трамп не просто був націлений на ізоляціонізм, але й відверто говорив про "примирення" з Путіним.

Цікаво інше. На відміну від традиційних виборів у США, де зазвичай конкурували політики з відверто схожими політичними програмами (попри різницю у назвах партій), цього року все буде інакше.

Трамп, як не крути, є яскравим носієм ідеології "духовних скрєп" на американський лад. Пророком "ідеальної старої і доброї Америки". З ізоляціонізмом, "Ку-Клукс-Кланом" (про який Трамп "нічого не знає" – не зважаючи на той факт, що його батько був дієвим членом расистської організації), прапором Конфедерації південних штатів і роздумами про те, чи не було звільнення рабів передчасним.

Натомість Клінтон – з її ефектною кар'єрою, звичкою мислити інтересами не тільки США, але й цілої планети, врешті-решт – здатністю вибачити не надто вірного сімейним цінностям чоловіка, це чисте втілення "бездуховності", космополітизму і нового часу, який невпинно стирає "старі й добрі" традиційні суспільства.

І не тільки між цими двома людьми – але й між двома кардинально різними способами існування та світобачення буде цього року обирати Америка.