Доброї ночі, останній герой. Як Фідель Кастро встиг померти раніше за свою Кубу

Смерть Фіделя Кастро – подія знаменна, і не тільки в історії Куби. Це, можна сказати, подія планетарного масштабу. Але знаменність цієї смерті відрізняється від смертей, скажімо, Леоніда Брежнєва чи Йосипа Сталіна.

По-перше, Фідель Кастро помер просто громадянином Куби. Шанованим, великим, легендарним – але звичайною людиною. З 2008-го він не очолює ні Держраду Куби, ні Раду міністрів. Посаду першого секретаря ЦК КПК Кастро залишив п'ять років тому. Формально Фідель залишив цей світ просто пенсіонером. Але є і неформальна сторона питання.

Кастро – один із небагатьох, можливо, єдиний такий діяч "другого світу" (нагадаю, що цим терміном в часи холодної війни називали СРСР та його сателітів, по суті, соціалістичний табір), який дожив до моменту, коли той навіть не розпався, а остаточно згнив. Є ще Михайло Горбачов, але він пішов вимушено – а, залишся на своїй посаді (і, за відповідної нафтової та іншої кон’юнктури), керував би СРСР, чи як там називався б цей неосовок, досі.

Всі інші керівники соцтабору – за невеличкими винятками на кшталт Хрущова – помирали на своїх посадах. Тобто вони апріорі не могли побачити своїми очима те, що буде "потім", після завершення радянсько-соціалістичного циклу в історії планети Земля. Хоннекер та інші, яких змів з політичної мапи вітер змін кінця 80-х, стали свідками – як і Горбачов – через причини, які від них уже не залежали. Кастро – зовсім інша справа.

Так, він відійшов від справ. Але і формально керівництвом "Островом свободи" залишилося в руках людини з прізвищем Кастро, і фактично Куба так і залишалася тією бідною соціалістичною країною, якою її зробив саме полум'яний Фідель. На Кубі не відбулося ніяких революційних змін, як в Східній Європі чверть століття тому. Кастро помер в тій країні, яку створив власними руками. Але – не зовсім в тій.

Півтора роки тому, в липні 2015 року, відбулася подія, яка є навіть значимішою за смерть Фіделя. США  та Куба відновили дипломатичні стосунки. З 1961 року – 54 роки, це ще часи упевненого хрущовського правління! – нога американського дипломата не ступала на кубинський берег. Наступним кроком став візит в березні 2016 року на Кубу Барака Обами. Вперше ж 1928 року (!) очільник США з офіційним візитом відвідав острів. Попередником Обами - щоб ви розуміли масштаб події - був давно забутий республіканець Калвін Кулідж.

Вся ця історія, яка ожила в американсько-кубинських стосунках останніх двох років, є яскравим підтвердженням того факту, що історія соціалістичної Куби завершується. Ні, формально вона, як, скажімо, Китай, може залишатися "Островом свободи" і далі (зважаючи на те, що цього року з США на Кубу почали курсувати круїзні лайнери, ця вивіска може стали непоганим "текстом, що продає"). Але насправді, за полум'яними лозунгами уже буде зовсім інша країна.

Країна, проти якої молодий Фідель Кастро і боровся. І яку, здавалося тоді, на початку найяскравішого десятиліття новітньої світової історії, переміг. А тепер, без якихось революційних змін і потрясінь – вона просто і елегантно, підняттям американського прапора над амбасадою, повертається.

І саме тому смерть Кастро стала не просто завершенням земного життя – а жирною рискою, яка, сама того не бажаючи, підвела межу під періодом голодного і гордого, бідного і пафосного Острова свободи. Ця історія закінчилася. Далі розпочнеться – власне, уже йде – нова сторінка. І на ній уже не було місця цьому безсумнівно легендарному імені "Фідель Кастро". Правда ж, важко уявити, як Фідель живе собі простим пенсіонером у капіталістичній Кубі? Можливо, саме тому він і здався у боротьбі із хворобою – щоб померти в своїй країні, створеній власними руками. Буквально на порозі грандіозних змін.

Прощай, останній соціалістичний герой планети. І нехай разом з тобою назавжди завершиться, залишившись лише на сторінках підручників, історія кривавого тоталітарного соціалізму на планеті Земля.