Чому вимоги Нідерландів до асоціації з Україною є дипломатичною перемогою

Угода про асоціацію України з ЄС, вочевидь, мала стати цукеркою для України, за допомогою якої нас збирались потішити на саміті ЄС у Брюсселі 15–16 грудня. Пам’ятаючи, звичайно, про безвіз, який так і не відбувся – при чому не з вини України. Кардинального впливу на ситуацію рішення ЄС насправді не матиме – адже угода вже давно діє у режимі тимчасового застосування. Але схвалення документу, який став формальним приводом для початку Майдану, мало би символічне значення. І дало б українській владі аргументи стосовно успіхів у зовнішній політиці.

Цілком передбачувано, єдиною проблемою стали Нідерланди. Де ще в жовтні всерйоз роздумували над тим, чи будуть Нідерланди хоч щось ратифікувати – чи вийдуть із процесу повністю. До 1 листопада - крайнього терміну, встановленого для вирішення цього питання в парламенті країни – прем’єр з опозицією не домовились рівним рахунком ні про що.

І от Амстердам озвучив свою позицію. В інтерв’ю The Financial Times прем’єр-міністр країни Марк Рютте прямим текстом пригрозив відмовитись від ратифікації угоди про асоціацію, якщо в ній не будуть враховані два ключових застереження з боку його країни.

Перше – щоб було чітко заявлено, що ратифікована Угода про асоціацію не дає оборонних гарантій Україні. Друга вимога – щоб було чітко сказано, що Угода не означає членства України в Європейському союзі у майбутньому і не є кроком до нього.

Натомість вже в проект документу, підготовленому нідерландським урядом до ухвалення на саміті лідерів Євросоюзу 15 грудня, за даними Reuters, зазначено, що Нідерланди вимагають від лідерів ЄС визнати, що угода про асоціацію не надаватиме українцям права "вільно жити та працювати" на території країн-членів Євросоюзу.

В цьому місці можна було б закричати про "зраду", якби не один момент. Який полягає в тому, що в угоді про асоціацію – принаймні, у тій версії, яку всі бачили – немає жодного рядка ні про оборонні гарантії, ні про гарантоване членство в ЄС, ні тим паче про "право вільно жити та працювати". Все, що не стосується торгівлі, в угоді про асоціацію взагалі не надто чітке – а розділ про політичну інтеграцію, по великому рахунку, нікого і ні до чого не зобов’язує. Він наповнений конструкціями стосовно "зміцнення політичного діалогу у різних сферах", "співробітництва з метою поширення регіональної стабільності", та іншими побажаннями, які подекуди виглядають як новорічні тости.

Ситуація з боку Нідерландів, схоже, виглядає наступним чином – уряд мусить якось реагувати на результати референдуму, проведеного опозицією. При тому сама опозиція не може до ладу сформулювати, що вона має проти асоціації з Україною – бо протестує проти поглиблення євроінтеграції, а Україна просто підвернулась під руку (у чому, до речі, голандські опозиціонери цілком відверто зізнавались). А оскільки реальних претензій немає – то їх, відповідно, неможливо і вдовольнити. Тому уряд Нідерландів бере набір опозиційних "страшилок" (про українців, які приїдуть до Нідерландів, чи про українців, яких доведеться від когось захищати) і голосно вимагає спростувати ці страшилки безпосередньо в тексті угоди. Інакше він за неї не проголосує. Брюссель загалом не проти – єдине що хоче винести ці застереження з тексту, оскільки в іншому разі угоду доведеться перератифіковувати решті членів ЄС. 

Все це, з одного боку, дозволяє зберегти обличчя Рюгге (він прислухався до думки громадян), а з іншого – дозволяє опозиціонерам заявити, що вони отримали перемогу у боротьбі з підступними євроінтеграторами. Ні один, ні другі не бояться можливості того, що хтось із громадян прочитає угоду і вникне в суть цього нескладного політичного ґешефту. Цю угоду і в Україні рідко хто читав – не те що в Нідерландах. Якщо такий варіант буде реалізовано – потішитись на Різдво політичною перемогою зможе і Рюгге, і євроскептики, і брюссельські чиновники. Та й українці, в принципі, теж.