Чому Ердогана розірвуть турецька армія та ісламісти

За останні дві доби турецький президент зумів здивувати. Ще б пак – надавати ляпасів Росії та Європі одночасно!

В якості послання для Москви виступила заява Ібрагіма Калина, речника турецького президента, який повідомив, що питання компенсації за збитий російський винищувач Су-24 в Анкарі не обговорюється. Ні про які вибачення мова теж не може йти, додав Калин.

Натомість висловити ставлення Туреччини до ЄС вирішив сам Ердоган. Який, виступаючи в Університеті Фатіха Султана Мехмета в Стамбулі, повідомив, що Туреччина може за прикладом Великої Британії провести референдум щодо майбутнього переговорів про членство в Євросоюзі.

Попри певну комічність відмови від вступу до ЄС, куди Туреччину поки наче не прийняли, на цей раз, здається, наміри турецького лідера достатньо серйозні. Оскільки тріскучі заяви супроводжуються відверто недружніми акціями – наприклад, забороною на доступ німецьких військових на авіабазу Інджарлик, звідки літаки США, Британії та Німеччини мали бомбити ісламістів з ІД. Причиною заборони офіційно назване схвалення Бундестагом резолюції про геноцид вірменів.

Все це можна списати, звичайно, на знервований стан Ердогана, який цього тижня програв суд проти німецького медіа магната Матіаса Депфнера, котрий захищав право німецьких журналістів кепкувати з турецького лідера. А в самій Туреччині минулого тижня запідозрили, що Ердоган живе і править країною з підробленим дипломом про вищу освіту.

Але знаючи характер турецького лідера, не тяжко передбачити, що почавши із кимсь ворожнечу він вже не здатен зупинитись. І перші значні кроки в бік ізоляції Туреччини як від Європи, так і від Росії, рано чи пізно виведуть його на шлях пошуку "особливого турецького шляху" – з явним ухилом в бік ісламського фундаменталізму. Бо куди ж іще може піти Ердоган, відмовившись від участі в "клубі диктаторів імені Володимира Володимировича" – і при тому відкинувши західні цінності?

Інша річ, що ні до чого доброго цей шлях його не доведе. Оскільки для ЄС Ердоган і справді трішечки диктатор, злегка самодур і, беззаперечно, корупціонер. Але і для мусульманського світу – він занадто світський, ситий і корумпований. Явно не готовий класти "душу й тіло" за справу пророка.

Але, на відміну від ЄС, яке "динамить" ердоганівську (і передердоганівську, врешті) Туреччину вже стільки років, ісламський світ від Туреччини, звичайно, не відмовиться. От тільки Ердоган на президентській посаді ісламському світу буде не потрібен. І єдиною силою, яка зможе зупинити ісламізацію Туреччини в разі відходу від західного вектору розвитку, будуть турецькі збройні сили.

Це може виглядати фантастикою – Туреччина все-таки велика, потужна і стабільна країна. Але точно таким самим виглядав, приміром, і Єгипет – до того, як золота кулька політичної влади у країні не почала швидко переходити між двома реальними силами – єгипетськими ісламістами і єгипетською армією.

Але і для турецької армії Ердоган, засновник ісламістської Партії справедливості і розвитку, ніколи не був своїм. І перейматись за його долю чи, тим паче політичну кар’єру, військові в разі чого не будуть.

Тому турецькому лідеру, який вирішив відкинути підтримку всіх можливих союзників, варто подбати про майбутнє. Заправлений літак і райський тропічний острів, врешті, це традиційний вихід з усіх проблем для недалекоглядних диктаторів. Для тих, звичайно, хто встигне до свого літака.