Чому світ "не помічає" божевільного з ядерними бомбами

Сьогодні корейці – як північні, так і південні – прокинулись від землетрусу. За лічені години з’ясувалося, що це був потужний підземний ядерний вибух. Десь від 20 до 40 кілотон. На Хіросіму свого часу прилетіло "всього лише”"15.

Японський прем'єр висловив в зв'язку з цим рішучий протест. Глава МЗС Японії Фуміо Кісіда додав, що випробування ядерної зброї Пхеньяном порушує резолюції Радбезу ООН.

"Наша готовність захищати безпеку Японії непохитна", - сказав американський президент. "Сьогодні КНДР в черговий раз провела ядерні випробування. Китайський уряд рішуче виступає проти цього", – сказали в Пекіні.

 А Рада безпеки ООН навіть проведе екстрене засідання. Де свою стурбованість зможуть висловити всі допущені до виступів.

У те, що хоч щось із вищепереліченого зупинить корейських людожерів бодай на секунду, не вірить, звичайно, ніхто.

За оцінками експертів, на даний момент в Кореї є від 14 до 48 ядерних боєголовок. Цього досить, щоб влаштувати локальний Армагеддон. Ще не можна не згадати, що місяць тому, 3 серпня КНДР вперше запустила ракету, яка досягла меж виключної економічної зони Японії. І це, на думку фахівців, не була її максимальна дальність.

Державою з такими ресурсами керує чоловік, який періодично проводить публічні страти власних коханок. І розстрілює членів своєї родини з кулемета.

Всі довкола – Китай, США, Японія, Росія, тихо сподіваються, що психоз Кім Чен Ина направлений виключно всередину Північної Кореї, і загрози для решти світу він не становить. А всі ракети та бомби – це виключно результат його бажання гарантувати власну безкарність всередині своєї держави.

Але людська психіка – особливо психіка, розбещена абсолютною владою – штука нестійка і нестабільна. Сьогодні спадкоємець великого вождя святкує день незалежності Північної Кореї ядерними вибухами, запиваючи їх елітними коньяками, на які він витрачає більше, ніж становить бюджет середнього корейського міста.

А завтра, приміром, нападе на нього манія величі – і захоче він вчинити щось таке, що не вдалось його "великим попередникам" – завоювати Південну Корею, наприклад? Чи, припустимо, захворіє чоловік на щось явно невиліковне – і захоче не тихо згаснути, а загинути "у полум’ї боротьби", кинувши виклик всім зовнішнім ворогам – і відправить ракети на всі сторони світу? Ні в якій іншій країні світу – будемо сподіватися, навіть на Росії – таке неможливо, а от у Кореї – цілком.

Звичайно, корейська армія – це мільйон осіб, і ще десь біля 4 мільйонів осіб резерву. Тому й розпочинати військову операцію проти тамтешнього режиму ніхто не поспішає. Тим паче в момент, коли ключові геополітичні гравці, зацікавлені у вирішенні корейської проблеми, і без того мають по 2-3 збройних конфлікти у різних місцях планети. Чи, як у випадку з Японією, мають масивний комплекс провини стосовно ведення наступальних військових дій.

Хоча війна, насправді, і не надто потрібна. Північна Корея – дуже небагата країна. Якщо знищити з повітря ядерну інфраструктуру і дослідницькі центри – її ядерна програма буде відкинута на десятки років назад.

Зважаючи на далеко не передовий характер північно-корейських протиповітряних сил, це цілком реально зробити впродовж кількох авіанальотів. Здійснити їх мають не південно-корейські ВПС – інакше може розпочатись повномасштабна сухопутна війна. Після цього міжнародне співтовариство могло б "закрити" повітряний простір над Північною Кореєю, збиваючи все те, що бодай теоретично може бути ракетою. І заспокоїтись, спираючись на фактичну неспроможність Пхеньяну почати ядерну агресію. Бо надія на адекватність Кім Чен Ина виглядає, якщо чесно, слабкою гарантією ядерної безпеки на планеті.