Чому Савченко записалася в адвокати "простих росіян"

Це притаманна радянській людині віра в те, що всі народи - хороші, і тільки злий цар і бояри їх псують.

"Ми повинні сказати Росії: "Якщо хочеш ослаблення санкцій, виконуй свої зобов'язання по Мінську... Путін розуміє ясні, рішучі кроки і твердість нашого підходу. Будь-які натяки на перегляд нашого рішення будуть розцінені як ознака слабкості".

"Я не вважаю, що слід скочуватись у третю світову війну... Мені дуже неприємно самій, що від санкцій страждають прості люди - як в Росії, так і відчувають дискомфорт європейці. І в Україні, звичайно. Санкції мають бути більш персональними. Щоб ті люди, які вчиняють таке, отримали те, на що заслуговують. Економічні (санкції проти Росії – ред.) треба скасовувати поступово, як відповідь на виконання чогось".

Перша розлога цитата належить міністру закордонних справ Великої Британії Філіпу Хеммонду, який прокоментував схвалення протиросійських санкцій газеті Times. Друга належить Надії Савченко, яка прокоментувала свою політичну позицію радіостанції Deutche Welle. На країну першого Путін нападати не відважився, і сам він у путінській каталажці не сидів. Друга стала іконою українського опору. Чому все так дивно? Чи може, якраз навпаки – цілком сподівано?

Можна вигадати складну гіпотезу про те, що Савченко мітить в президенти – і говорить те, на що сподівається купити південний та східний електорат. Чи заприязнитись зі втомленими від санкцій європейськими лідерами, які теж хочуть почути щось подібне. Але насправді з тексту інтерв'ю залишається враження, що вона говорить абсолютно щиро. Вона абсолютно щиро надіється, що Путіна можна „умиротворити” скороченням санкцій, а з ватажками „ДНР” та „ЛНР” – про щось домовитись. Вона, продемонструвавши непересічні людські якості, вірить, що можна назвати чорне – ну, нехай не білим, а сірим. Виключно задля збереження миру і спокою на планеті.

І задля „дружби між народами” – один з яких підтримує диктатора, який розпочав агресію, а інший – ховає своїх мертвих, що в ході цієї агресії загинули, Савченко вважає, що можна спокійно зламати єдиний дієвий інструмент міжнародного стримування Путіна. Економічні санкції можна скасувати за „виконання чогось”, як зазначила Надія Савченко.

Якщо ж відкинути й конспірологічні гіпотези про те, що „її там завербували”, залишається одна-єдина версія пояснення поведінки Савченко. Вона, як і переважна більшість українців, як і ми з вами, дорогий читачу, є надто радянською людиною, аби дивитись на світ просто й раціонально. Як то робить британський міністр.

Ми завжди готові з чимось миритись – задля досягнення якоїсь більш чи менш благородної мети. Ми готові миритись з Путіним і його військовою агресією – аби не страждали росіяни, українці і невідомі мешканці Європи. Не зовсім зрозуміло, чому скасування санкцій умиротворить Путіна – але ж раптом громадянин-начальник подобріє?

Ми готові сподіватися на повернення до складу України земель, які, з нашої точки зору, як мінімум на дві третини заселені „зрадниками” – і яких „зрадників” ми ніби не збираємось тотально заганяти в бараки суворого режиму. Все це – аби лиш „зберегти територіальну цілісність держави”.

Ми готові терпіти – і продовжуємо терпіти – в Генштабі і Міноборони людей, які влаштували українській армії Іловайськ та Дебальцеве – аби лиш „не порушувати громадський спокій”, і „не розгойдувати човна”. І чомусь надіємося, що коли, не дай Боже, знову щось почнеться на лінії зіткнення, ці люди або спрацюють краще – або застреляться і дадуть „дорогу молодим”.

Ми готові погоджуватись з неймовірними, кафкіанськими викривленнями довколишньої реальності, які політики та медіа персони традиційно пов’язують з „вищою метою” – замість зупинитись і подумати, чи співпадають наші цілі з засобами для їх досягнення. І доки ми не почнемо співвідносити одне з іншим, ми так і залишимось в зачарованому колі пострадянської реальності. Де жертва агресії просить своїх добровільних захисників обережніше обходитись з її кривдником.