Чому Путіну варто не пустити Юнкера на форум в Петербург

Візит голови Єврокомісії Жана-Клода Юнкера на Петербурзький економічний форум не стане “дипломатичним проривом” для Росії. А от до неприємних — при чому і для Юнкера, і для Путіна — розмов, однозначно призведе.

Петербурзький економічний форум завше був заходом специфічним. З одного боку, жодних доленосних економічних рішень чи багатомільярдних контрактів, рівно як і блискучих бізнесових — чи яких завгодно ще — ідей він не генерував. Втім, це не заважало даному заходу користуватись схвальною увагою російського керівництва — і немалим фінансуванням у комплекті.

Врешті, здається ціль цього заходу лежала не в царині бізнесу, політики чи інновацій. Вона полягала в бажанні Кремля продемонструвати собі і світові, що Росія є помітною, дієвою і поважною частиною світової економіки. Окремим руслом великої ріки світової економіки, а не гнилим болотом, вкритим нафтовою плівкою, образно кажучи.

Схоже, саме такою буде ціль і цьогорічного форуму, який, за задумом Путіна, повинен продемонструвати запрошеним іноземним бізнесменам, що Росія вже “пройшла дно” - і ті, хто першими повернеться на російський ринок, який от-от почне рости, зірвуть найбільший куш. Не те, щоби цьому хтось вірив — хоч у Кремлі, хоч за кордонами Росії, але “легенда” саме така.

На цьому святі Росії зі світом, поряд з італійським прем'єром, зіркою кордебалету повинен стати і Жан-Клод Юнкер. Навіщо це йому? Невже фаховий політик вірить, що він поїде до Петербурга і когось у чомусь переконає? Ні звичайно, не вірить.

Але внутрішньополітична ціль у його візиту, звичайно, існує. Напередодні внутрішньоєвропейської дискусії стосовно продовження антиросійських санкцій, серед адвокатів Путіна у ЄС дедалі популярнішою стає теза про те, що “з Росією не хочуть говорити — її загнали в глухий санкційний кут і озлобили, а конструктивних наслідків санкцій поки не помітно”.

Візит високопоставленого посадовця з традиційним месиджем про те, що як тільки буде виконано Мінські угоди — буде знято й санкції, покликаний стати фактором, який унеможливить подальший політичний обіг тези про те, що “з Росією не говорять”, особливо популярної зараз в Італії — але не чужої і німецьким соціал-демократам.

От тільки нічого доброго з цього не вийде. Сумніви в адекватності такої поїздки Юнкера вже встигли висловити і в ЄС, і у Держдепі. Найбільш повно їх сформулював глава МЗС Литви Лінас Лінкявічюс, який заявив: "Візит офіційного представника такого рівня завжди символічний. І я не бачу причин, через які нам було б треба символічно демонструвати Росії, що ми шукаємо контакту. А зустріч заради зустрічі послужить лише димовою завісою для тих, хто хоче продовжувати проводити неприйнятну політику".

І це тільки початок. Оcкільки втриматись від спічу на тему того, що “ЄС винен у деградації стосунків з Росією”, Володимир Володимирович не зможе ніяк. Інакше просто вибухне, як грілка, переповнена водою. У відповідь на що Юнкер буде змушений виправдовуватись — в єдино можливий спосіб. Констатуючи м'якою і округлою дипломатичною мовою той факт, що якби хтось не загарбував чужих територій в Європі — то й санкцій проти нього вводити не стали б. Ну і доведеться Юнкеру згадати виконання Мінських угод, чим ще більше роззлостить Путіна, який вже після Савченко розлютився, що хтось казав, що її повернення в Україну невиличкий поступ у реалізації Мінська-2. Звісно ж, Росія не сторона Мінських угод і будь-яка згадка про Мінськ на "економічному святі" Путіна буде жахливим муві тоном. 

В результаті, замість акції під лозунгом “Роль Росії в світовій економіці”, вийде традиційний обмін шпильками і докорами. Буде зіпсоване чергове “потьомкінське село”, а російським федеральним телеканалам доведеться вправлятись у креативі, щоб “нарізати” з Юнкера бодай якийсь “позитивчик”.

Тому про майбутню співпрацю Росії з ЄС, який от-от зрозуміє всі свої колишні помилки, відмовиться від санкцій і прийде до Путіна просити про зняття “продуктових антисанкцій”, краще говорити без присутності посадовця отого самого ЄС. В камерній, так би мовити, обстановці. В разі чого обійдеться, принаймні, без публічного скандалу.